Я зі своєю дівчиною живу вже понад 8 років. За цей час ми ще не побралися та не завели дітей. Вона сказала, що нема де виховувати дитину, бо немає свого житла. Та й я не дуже хотів, якщо чесно. Майже добудували будинок, який вона не дуже й хотіла, а хотіла квартиру! Допомагала теща, намагалася для доньки, і я вважаю, що це нормально. Не маю нічого проти цього, але він був побудований так важко.
Згодом я помітив, що просто охолонув. Втомився! Втомився від дрібних скандалів, від небажання вибачитися, від ставлення звисока стосовно інших людей, про що неодноразово робив їй зауваження. Втомився боротися. Останній рік-півтора близькість, як СВЯТО! Та й то коротке!
У нас на роботі є симпатична дівчина їй 26 років, і на одному з корпоративів у нас закрутилося. Ще тоді я підозрював, що це буде більше, ніж флірт! Під Новий Рік ми роз’їхалися по відпустках, але повернулися після свят і все закрутилося з новою силою! Наприкінці лютого я пішов від своєї дівчини. А моя “коханка” втекла від свого хлопця.
Почав займатися продажем будинку, поїхав із новою дівчиною до її батьків і, як це не дивно, за 2 тижні, через певні обставини, повернувся до колишньої! Вона взяла.
Але нічого не змінилося. Вже 7 місяців все одно й те саме. Змін – нуль! Згоден — я винен у тому, що покинув, але чи не повинні ми разом зберігати свої почуття? Через місяць після свого повернення я зрозумів – зробив помилку! Мені було комфортно в тому коконі, який обіцяє турботу, але не затишок та комфорт у душі!
Моя співробітниця, яку я покинув, про що жалкую, чекала на мене, а я все боявся кинути кокон. Бачите, страшно. Але душа при цьому рвалася до неї. І ось моя співробітниця дала мені термін — субота, чи ніколи!
Я не наважився сказати в суботу, але, прочитавши одну книгу, зробив це на тиждень пізніше. Зараз вона не хоче мене пускати у своє життя. А я розумію, що втрачу щастя. Може, сумбурно і без дрібниць — але спробуйте розсудити: чи чекати мені співробітницю?
Не думайте: я розумію, що цей період пройде і настануть такі ж будні, як є зараз, але я ЗНАЮ, що моя душа з цією дівчиною буде щаслива і я не шукатиму в ній дрібних недоліків, як шукаю зараз кожен день у своїй дівчині.
Я спеціально упустив терміни «улюблена» та «колишня». Лише для розуміння, хто де. Мені 37, моїй дівчині 30 років.
