Завів собі домробітницю для прибирання і не тільки

От уже ніколи б не подумав, що буду сидіти за комп’ютером і писати історію свого знайомства і початку відносин.

Я виріс в дуже небагатій родині за мірками України. Для нас було правилом доїдати все до останньої крихти, що б не приготувала мама чи бабуся.

Вилити залишок супу в унітаз або сказати “я наївся”, залишивши половину страви в тарілці – верх неповаги.

Комп’ютер у мене з’явився тільки в 20 років. Про кишенькові витрати я і не чув ніколи. Якщо потрібні були гроші – йшов і заробляв. Недалеко від будинку працювала пилорама. За добу роботи двірником або прибиральником можна було добре заробити. Лише пізніше я влаштувався фотографом на півставки.

Під час студентства жив дуже бідно. Підробляти виходило тільки після третього курсу. Якось місяць я проходив в кедах, підклеюючи підошву суперклеєм, щоб вона зовсім не відірвалася. Чи соромно? Ну не знаю, може і соромно.

Тільки після тридцяти років я зміг влаштуватися на хорошу роботу з великим окладом і високими преміальними. За рік роботи зміг купити свій будинок. Мами до цього часу, на жаль, вже не було.

Дівчини постійної у мене теж не було.

До третього курсу я виглядав дуже посередньо. Кому з дівчат приємно буде зустрічатися з хлопцем, що підклеює підошву взуття? )))

А коли влаштувався на роботу, то часу на особисте життя не було зовсім. Були поодинокі романи, але це швидше виняток з правил. Та й не чіпляли дівчата. Коли мені виповнилося 32, я змирився, що все життя буду самотнім.

Після покупки будинку гостро постало питання прибирання. Я не ледар і все звик робити сам, але на прибирання фізично не вистачало часу. Якого чорта ще будинок купив собі з великою вітальнею і трьома кімнатами. Але хоч я і жив тільки в одній кімнаті, пил накопичувався чомусь відразу у всьому будинку.

Знайшов жінку, яка взялася прибирати кімнати. Вона приходила і працювала по суботах після обіду. Я сідав за звіти в вітальні, а вона мила вікна, пилососа, мила підлогу, протирала пил і ванну.

І тільки я до неї звик, як вона повідомила, що більше не може працювати. Сказала, що підкаже телефон іншої домогосподарки.

Наступного тижня прийшла симпатична жінка. Все вляглося. Потихеньку ми познайомилися ближче, вона розповіла про себе.

Я покликав її на побачення, потім ще на одне. А коли вона захворіла і не прийшла, стало так сумно і одиноко. Я настільки звик бути поруч з нею, але при цьому не розумів, як сильно потребував в її суспільстві.

Знаєте, є люди з якими приємно бути поруч, приємно базікати про все, приємно просто мовчати в компанії такої людини? Ось вона була такою! З нею приємно було бути поруч.

Зараз ми разом.

Колеги не розуміють, навіщо я пов’язав себе зі звичайною домогосподаркою. Так вони і не зрозуміють, мабуть, якщо задають собі такі питання.

Всім бажаю знайти таку людину, яку не хочеться відпускати і насолоджуватися кожною миттю, проведеною разом.

You cannot copy content of this page