– Як же все набридло! Таня з усмішкою згадала свої мрії та плани шестирічної давності. У їхньому глухому «бомонді» дівчина, що вийшла заміж, відразу підіймалася в очах суспільства на три-чотири сходинки.
Виходити треба було до двадцяти років, не в положенні до весілля, святкувати цю подію шумно, три дні, із запрошенням всіх родичів, подруг та знайомих.
Обручка повинна бути товщиною і шириною з пів пальця, і носити її слід перед собою, виставивши долоню прикрашену відзнакою так, щоб всі бачили – йде еліта, еталон і зразок життя.
Тетяна заміж хотіла, але вся ця показуха викликала роздратування. До дев’ятнадцяти років вона мала міцні стосунки з Віталіком, колишнім сусідом, який поїхав вчитися і працювати в столицю, але зв’язку з нею не переривав.
Коли вони оголосили про свої плани, обидві сім’ї грудьми стали на захист традицій – кортеж з десятка машин, сукня, обручки, інша мішура, триденний шабаш, «щоб було не гірше, ніж у людей!»
Однак, у них плани були скромнішими – їм хотілося якнайшвидше закінчити всі ці рухи, і поїхати в столицю, щоб розпочати нове життя.
Абияк залагодили всі питання з ріднею, і помчали в орендовану квартиру Віталіка, щоб підкорювати столицю.
Спочатку було навіть цікаво. Нове, величезне місто, нові люди, нове життя. Дівчина досить скоро пристосувалася до особливостей столичного ритму, швидко «вивела із себе село».
З чоловіком жили непогано, навчилися поступатися один одному, господарювати, економити. Незабаром народ ився маленький Сашко, і почалося зовсім інше життя. Ті проблеми, що ще зовсім нещодавно здавалися нерозв’язними, тепер виглядали дрібницями.
Колись Таня не могла уявити собі, що засинатиме практично стоячи, що її зовсім перестане цікавити подружній обов’язок – вона поступалася іноді чоловікові, тільки заради миру в сім’ї, не отримуючи від процесу ніякої радості.
При цьому, не сказати, щоб втома була якоюсь дуже важкою, пригнічувала саме безпросвітність – вона завжди мріяла вирватися з болота маленького містечка, зажити повнокровним життям у великому місті, але зіткнулася з ще більшим болотом.
Рутина, туга, нудьга за повної відсутності вільного часу – парадокс! З нетерпінням чекала, коли син підросте, не вимагатиме постійного догляду, вона зможе вийти на роботу.
Зрештою, цей момент настав, влаштувалась у якийсь офіс, на дрібну посаду із мізерною зарплатою. Ура! Тепер можна було вдягнути гарний одяг та парадні туфлі не лише на дитячий майданчик чи магазин, а й «у суспільство»!
Однак повного полегшення не настало. За роки декрету вона втратила всі навички бути привабливою жінкою, а не лише молодою мамою та домогосподаркою. Якось не виходило в неї.
Санька підростав, ходив у садок, чоловік намагався допомагати, балував її всякими подарунками, вона також почала виявляти про нього більше турботи.
Все ніби в їх сім’ї налагодилося, але чомусь здавалося, що вони йдуть кудись не туди, що чоловік прикидається, що вона йому набридла і він давним-давно завів собі гарну, витончену міську леді, яка тихенько посміюється над Тетяною, яка так і не змогла освоїтися.
Сьогодні всі негаразди навалилися об’єднаними зусиллями. Таня їхала з роботи у жахливому настрої – в офісі панувала нервова атмосфера, шеф лаявся на всіх поспіль.
Дівчатка-співробітниці сварилися між собою, дісталося й Тані. Останніми днями Сашко дістав її своїми капризами та ниттям.
У Віталіка теж щось не ладилося по роботі, потік на кухні кран, квартиру чекала генеральне прибирання, яке виконає хто? Вгадайте, дітки із трьох разів!
Від чоловіка надійшло повідомлення, що Саньку він забрав, і вони вирушають гуляти та веселитися. Це стало у них такою доброю традицією: у п’ятницю чоловіки йдуть з дому, щоб не заважати мамі прибиратися, готувати, мити посуд і вдаватися до інших радощів “господарських веселощів”.
Потім прийдуть, Віталя накинеться на вечерю, плюхнеться в крісло перед телевізором із зітханням:
– Ох, втомився, як пес, посиджу трохи!
А вона сяде з сином на кухні, намагаючись впхнути в нього обов’язкову кашу, одночасно вислуховуючи звіт про веселу прогулянку з татом, та про забави у парку атракціонів.
Таня вийшла з маршрутки, дуже невдало вступила в глибоку калюжу, зачерпнувши туфлями хорошу порцію холодної, брудної жижі. Дійшла до будинку, відчинила двері.
Ну, зрозуміло, мужики веселяться, речі розкидані по коридору, на кухні гора брудного посуду, повне відро сміття, недоїдки на столі – коли тільки встигли?
Ну що ж, переодягаємось, і за справу! З чого почнемо? З посуду, з пилюки, з розкиданих речей? Таня проковтнула сльози, сіла на табуретку біля кухонного столу, схлипнула в голос.
Ні, почнемо хоча б з бутерброда та чаю. Вона підійнялася, відчинила холодильник, – сир, ковбаса, масло. Хліб у хлібниці. Заварений чай у заварнику, закип’ятити воду – три хвилини.
Що б ще знайти, варення, чи згущене молоко? Вона порилася в шафці, і раптом намацала пляшку з вірменським міцним, в якій залишалося трохи менше половини, ще з якогось забутого свята: вони з Віталіком майже не вживали – так, зрідка і потроху.
– А сьогодні я візьму та хильну! – Раптом вирішила Таня, і налила напій у крихітну чарочку. Хильнула, і тепло пробігло по жилах.
Налила чаю, зробила бутерброди.
– А що, дуже непогано! – Подумала вона, і ковтнула ще одну. Стало дуже добре.
– Ну все, ще одну, і приймаюсь за прибирання – спорожнила чарку, подивилася на майбутній фронт робіт, єхидно посміхнулася, і вирушила до спальні:
– Полежу п’ять хвилин, відпочину – майнула думка, що вислизає, і Тетяну накрив міцний, солодкий сон…
Прокинулася вона у темряві, штори в спальні були затулені. З дитячої долинали чоловічі голоси – чоловік та син обговорювали якусь важливу проблему. Вона вийшла до них, зніяковіло посміхнулася.
– Час, – дев’ята година!
– Скільки? – ахнула Таня. – Дев’ята година? Це як я, скільки проспала, я ж нічого не встигла, ні прибрати, ні приготувати.
– У, яка ти! Гаразд, йди на кухню, починай із неї, – якось надто жваво вигукнув Віталік, чомусь підморгнувши сину.
Таня зайшла на кухню, і здивовано зупинилася на порозі, – чиста раковина, прибраний стіл, повний порядок. Навіть кран не тече!
– Сюрпри-и-из! – хором вигукнули чоловік із сином, і весело розреготалися, а Санька ще й пішов у танець. – Там ще печеня в казані, ми вже поїли, це тобі залишили.
– Звідки печеня? – зовсім здивовано запитала Таня. – Замовили доставку?
– Ображаєш, начальник! – удавано образився Віталік. – Ми з Санькою, мультиваркою та сайтом «Готуємо самі» скористалися!
– І взагалі, ми тут, між нами хлопчиками порадилися – після цих слів Віталік підставив долоню, а Санька відбив її з важливим виглядом – і вирішили вихідні провести в чоловічій компанії, без жінок!
– А мене куди? – Розгубилася Таня.
– А тебе до Лариски на дачу, ти давно збиралася. Я вже з ними про все домовився. Завтра з ранку Дмитро відвезе вас на дачу, там у гамаку валятиметеся, ягоди збиратимете, відпочиватимете за повною програмою.
– А ми тут чоловічий клуб організуємо на трьох, на рибалку поїдемо, пінне, юшка, морозиво. Так, сину?
– А то! – важливо прогудів наймолодший член чоловічого клубу.
– І взагалі, десь раз на місяць будемо організовувати тобі відпочинок, а то, реально, свинство, все на тебе кинули, а самі …
– Санька великий вже, ми вдвох чудово впораємося, а тобі відпочити дамо!
– Хороші ви мої! – Таня знову плакала, але вже від радості та полегшення, обіймала своїх мужиків, і відчула, як з душі звалюється величезний, важкий камінь, як стає легко і радісно, - життя набуває яскравих барв і стає невимовно прекрасним!
– Здавалося б дрібниця, – а як приємно!
Залишайте свої слушні думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!
