Жах просто! Дружину змусити займатися собою виходить лише під загрозою розлучення. По-доброму з нею розмовляти марно, а натякати – взагалі не розуміє, що від неї хочуть.
Ці погрози теж діють лише недовгий час, а потім вона розслаблюється, знову забиває на себе, виглядає, як хтозна-що, і її все влаштовує.
Ми одружені п’ять років, вже три рази у нас із дружиною доходило до розмов про розлучення. Я не лякав, а щиро був готовий розлучитися, бо жити поруч із лінивим тюленем мені не хотілося.
Перший рік дружина якось протрималася. І до зали ходила, і за собою стежила, і чимось цікавилася. А потім дуже швидко забила на все це.
Перестала фарбуватися, доглядати за шкіру, нормальні речі змінилися на якісь безформні балахони, бо з них складно вирости.
Якщо раніше ми якось цікаво проводили час, то тепер у неї з інтересів залишилися тільки тупі серіали та не менш тупі шоу.
Голову вона може помити двічі на тиждень, хоча в неї волосся привчене вже до частого миття. Замість нормальних зачісок на голові все частіше почав з’являтися неохайний пучок.
Коли я вперше побачив, що дружина розсікає квартирою в якійсь брудній футболці та моїх шортах, у мене все опустилося. Хотіти таку жінку дуже проблематично.
Я їй спочатку натякав, що непогано б привести до ладу себе. Але дружина всі мої спроби ігнорувала, тож я вирішив, що роблю надто тонкі натяки.
Став говорити вже відкрито, що мені її зміни не подобаються. Вона сильно набрала вагу, їсть усілякий фастфуд, від чого в неї зіпсувалася шкіра. На голові якийсь безлад.
У мене було відчуття, що я не з дружиною живу, а з братаном у студентській хаті. Вдома бардак, дружина має поганий вигляд, спільних захоплень різко не стало.
Про яке сімейне життя тут можна говорити? Я не міг змусити себе лягти з нею в одне ліжко, мені цього не хотілося. Та й вона ініціативу не дуже виявляла.
Тоді я вперше озвучив ідею розлучення. Це не було жартом, я не намагався так маніпулювати людиною. Просто зрозумів, що це не та жінка, яку я запам’ятав та покохав.
Були сльози, були з’ясування стосунків, де не я соромився прямо і безпосередньо позначати, що мені подобається. Не щоб зробити боляче, а щоб вона зрозуміла суть проблеми.
Дружина випросила два місяці, щоб виправити ситуацію. Я не вірив, що в неї вийде, але вирішив, що два місяці погоди не зроблять, тож погодився.
Я помилявся, за два місяці дружина повернулася до того стану, в якому вона мені подобалася. Зайву вагу, звичайно зігнала не всю, але хоча б зайнялася цим, я бачив успіхи.
У нас все стало, як і раніше. Дружина доглянута, не їсть перед телевізором усіляку гидоту, одягається стильно, згадала, що існує світ за межами квартири.
Мене такі зміни приголомшили та порадували. Я знову бачив перед собою ту жінку, в яку закохався – яскраву, цікаву, різнобічну. Звичайно, думок про розлучення вже не було, я вирішив, що кризу ми пережили, а далі буде лише краще. І аж два роки так і було.
Потім дружина знову почала перетворюватися на клушу, яка забиває на себе, лінується, веде рослинний спосіб життя. Знову почалися проблеми, які ми вже пережили.
Я подумав, що дружина може мати якусь особисту кризу, порадив їй звернутися до психолога, можливо, їй самій стало б легше. Але дружина до психолога не пішла, проте почала мене звинувачувати у надто високих вимогах до неї. Я послухав, потерпів, спробував щось змінити, але натрапив на стіну.
Дарую дружині сертифікати в магазин косметики чи одягу – вона їх сестрі віддає. Запрошую на спектакль чи концерт – їй ліньки, вона втомилася, їй не хочеться. Кличу в похід – знову купа відмовок у відповідь.
Повернулися на початок, як кажуть. Якщо людині так комфортно, то нехай живе, а я так жити не хочу. Запропонував розлучитися і зловив дежавю.
Знову дружина плаче, просить час, обіцяє виправитись. Знову даю час, за який дружина знову перетворюється на мою кохану жінку.
Але я вже не живу в ілюзіях, я розумію, як швидко дружина може повернутися у той самий стан. Однак дружина намагається, у нас знову настає благодать у стосунках.
Дружина обіцяє, що тепер ось так добре буде завжди, вона все зрозуміла, усвідомила, мене втрачати вона не хоче, та і їй самій такий рослинний стан не подобається.
І ось зараз я знову спостерігаю знайому картину – дружина знову скочується. Розумію, що ось тепер усе – розлучення, бо постійна гойдалка мене дістала.
Не хочу я шантажувати дружину розлученням. У мене таке відчуття, що їй у кайф жити на дивані та зависнути у свої серіали, а задля мене вона себе ламає. Але все життя так продовжуватися не може.
Зараз у нас знову була розмова про розлучення, все за старою схемою, але я вже не знаю, чи має сенс давати їй час. Знаю, що вона виправиться, але чи є у цьому сенс?
Колись або мені набридне її підштовхувати, або їй набридне під мене підлаштовуватися. Думаю, варто розійтися вже зараз і не мучити одне одного та не втрачати час.
