– Жодних надмірностей, все найпростіше і найдешевше, – безапеляційно заявила Ганна співробітнику ритуальної служби. – Кому потрібна ця показуха?
– Той, хто пішов, все одно, в якому вигляді він знайде свій останній притулок. Навіщо платити купу грошей за якусь там химерну труну? За пафосний пам’ятник?
– Навіщо запрошувати купу народу? Про живих треба думати, про живих! У нас купа боргів, а ми зараз гроші на вітер викидатимемо, так?
– Бабуся дала чіткі вказівки про те, як її проводжати в останній путь, – ледве стримуючи гнів, сказала Даша. – І гроші на це вона збирала останні десять років свого життя. Ми повинні здійснити її останню волю.
– А я так не вважаю! Я не віддам ці гроші, мені вони потрібніші! До мене кредитори з ранку до вечора приходять, мені жити спокійно не дають. На роботу дзвонять!
– А навіщо ти брала гроші, коли знала, що не зможеш їх вчасно віддати? – Дівчина була вражена нахабством сестри. – А зараз ти смієш тягнути руки до того, що тобі не належить!
– Слухай, відчепись, га? Вся така правильна … Тобі б на моєму місці опинитися, я б подивилася, що ти придумала б!
Ганна сестру ненавиділа, і це навіть не приховувала. На її думку, молодша влаштувалася у цьому житті надто добре.
Відмінна освіта, чудова робота і просто чудовий чоловік, готовий виконати будь-яке бажання своєї коханої дружини. А ще у Дашки дві лапочки доньки, за визнанням красуні, всі в маму.
А вона що має? Навчання вона кинула на третьому курсі, причому кинула сама, ніхто її не відраховував, навіть навпаки, вмовляли залишитися.
Нудно Ані було вчитися, їй хотілося гуляти, зустрічатися з подругами, заводити цікаві знайомства з чоловічою статтю.
Навчання тільки відволікало! А коли до дівчини нарешті дійшло, яку дурість вона утнула, було вже пізно щось міняти.
З роботою, звичайно, теж не склалося. Кому вона потрібна без освіти? Ганні довелося задовольнятися посадою продавчині у місцевому супермаркеті й свою роботу вона ненавиділа чи не більше, ніж сестру.
А щодо заміжжя, тут взагалі все сумно. Ганна старша за свою сестру на п’ять років, вона дуже симпатична, вміє себе піднести, але при цьому заміж її особливо не звали.
Коли вона дізналася, що Дашку покликав заміж бізнесмен, вона мало кімнату не рознесла! На весілля вона, природно, не пішла, а як подарунок, надіслала жалобний вінок.
Намагаючись довести всім, що вона нітрохи не гірша за сестру, Ганна вискочила заміж за, що називається, першого зустрічного.
Чоловік любив біленьку, розпускав руки, не працював, а вона щосили намагалася представити свою сім’ю, як щасливу, та благонадійну.
Грошей для цього потрібно було багато, а зарплата у неї була маленька, тому вона, не довго думаючи, почала брати кредити.
Якщо спочатку вона справно виплачувала борг, незабаром на це забила. Банки, певна річ, цього так не залишили й подали на дівчину до суду. Зараз Ганна винна справді величезну суму, якої в неї природно не було.
Мама виплачувати борги дорослої дочки відмовилася. Даша допомогти сестрі теж особливо не поспішала, хоча всі можливості у неї були!
З легкістю могла сплатити всю суму, навіть не помітивши цього. Але ж ні! Вона тільки й робила, що читала нотації та навчала старшу сестру поводитися з фінансами.
А зараз настала така чудова можливість погасити борги. Бабуся, саме Ганні встигла повідомити місце, де зберігала гроші на поховання.
Бабуся просила виконати її останню волю точно, і старша онука пообіцяла це зробити, хоча насправді збиралася забрати більшу частину грошей собі.
– Я все сказала. Бабуся залишила гроші саме мені, і я вирішуватиму, скільки віддаватиму на це дійство.
– Ганна кинула на сестру зневажливий погляд, помітивши на ній дорогу сукню та нові прикраси. – Щось не подобається? Так оплати все сама. Я проти не буду.
– Невже ти не розумієш, що пообіцявши виконати останню волю, ти не можеш зараз так просто взяти й відступити! Думаєш, ці гроші тобі принесуть щастя? Як би не так!
– Не тобі мене судити, – Ганна завжди з глузуванням ставилася до забобонів. – Як я вже сказала, дбати треба про живих.
– Бабуся під кінець життя вже розуміла погано, інакше б не попросила про таку дурість, як спустити величезну суму грошей на вітер. Адже вона знала, що мені потрібна допомога!
– Поділилася б за життя, і я б виконала її останню волю. А так вона мені навіть квартиру свою не відписала! Хоча я просила! Насті віддала перевагу…
– Настя її доглядала останні десять років! На своє життя забила, намагалася скрасити бабусі останні роки в житті! Вона, як ніхто інший на цю квартиру заслужила!
– Вибачте, – несміливо вклинився в суперечку співробітник ритуальної служби, – так що ми робимо? В мене не так багато часу. Та й вам краще обговорити особисті справи наодинці.
– Все найдешевше, я ж сказала, що незрозумілого?
– Іди звідси! Так-так, йди, – Дар’я була за крок від того, щоб оперіщити сестру. – Без тебе розберемося. Можеш залишити ці гроші собі, тільки потім не скаржся і не плач. Іди!
– Так, будь ласка, мені ж тільки краще! Сама розбирайся, якщо така багата.
Ганна із задоволеною усмішкою розглядала постанову про припинення провадження у справі. Так! Нарешті всі її борги погашені. Навіть, ще трохи лишилося.
Бабуся виявилася дуже запасливою, треба буде їй спасибі сказати, хоча б на цвинтарі. А до речі, на якому саме її поховано? Після того, як справу у свої руки повністю взяла Дар’я, Аня не цікавилася більше цим, від слова зовсім.
– Мамо, слухай, а де в нас бабуся похована? – Ганна вирішила звернутися до єдиної людини, яка їй справді допоможе. – Дашка мені нічого не сказала.
– А що, хіба тобі до цього є справа? – сухо відповіла жінка. – Гроші ти вже отримала, що ще хочеш?
– Ну хоч ти не починай! – Ганна роздратовано закотила очі. – Все вийшло дуже вдало, хіба ні? Я розплатилася з боргами, остання воля бабусі виконана, а Дашка хоч трохи про сім’ю потурбувалася. То де?
– Даша все влаштувала у своєму місті. І я теж туди переїжджаю. Зі здоров’ям у мене вже проблеми починаються, а на тебе надії немає, судячи з останніх подій. Виростила меркантильну особу на свою голову!
– І де ти житимеш?
– У Даші й житиму. Ти ж знаєш, у неї будинок великий, місце для мене знайдеться. І чоловік її не проти.
– О, чудово, тільки квартиру на мене перепиши. Тобі вона навіщо? А мені буде користь! Нарешті кину цю пародію на чоловіка і заживу по-людськи.
– Навіть не сподівайся. Квартиру я продам, але ти й копійки не отримаєш.
Почувши цю “приголомшливу” новину, Ганна розлютилася так, що жбурнула телефон об стіну. Ще одна квартира пропливла повз її ніс. Що за несправедливість?
А тут ще чоловік став чіплятися до приготовленої вечері… Загалом, скандал був гучний, внаслідок якого Степан пішов з дому, голосно грюкнувши дверима. Він уже був непогано під мухою, і вона легковажно подумала, що він піде до друзів продовжувати свято.
Але ні, нічого подібного. Виявилося, що розлючений чоловік, побачивши відчинену сусідську машину, і відсутність цього самого сусіда в найближчому просторі, вирішив покататися.
Але в тому стані, в якому він знаходився, далеко не виїхав. Сусіду, що прожогом вибіг з під’їзду, залишалося тільки розглядати свою улюблену, але на жаль, розбиту в мотлох машину. Найсмішніше, на Степані не було й подряпини.
Знову суд, знову борги… Ганні залишалося тільки зі сльозами на очах згадувати слова сестри про те, що гроші бабусі їй щастя не принесуть, та тягти й надалі це безрадісне злиденне життя.
Ніхто з рідних її проблемами не переймався, і в допомозі відмовив. Як кажуть, всім повернеться за діяння їхні…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
