Все в нашому житті взаємопов’язане. Здрастуйте дорогі читачі! Мені хотілося б розповісти вам історію про людей, які люблять почухати злими язиками не думаючи про наслідки.
Жила у нас в під’їзді одна жінка, яка “знала все про всіх”, благо вікна у неї виходили на вхідні двері під’їзду, і вона страждала безсонням. Так ось, щоб їй не було нудно жити (вона потім в цьому зізналася), любила вона придумати немислимі гидоти про своїх сусідів.
Звісно, всі дівки у неї були гулящі, а хлопці – розбишаки. Скільки крові вона попила нам – не розповісти. Ми (сусіди й мешканці будинку) знали її дивацтва, а ось жителі інших будинків, на жаль, ні. І найприкріше, вірили їй на слово.
Повертаюся якось з роботи (працювала офіціанткою приходила о 5 ранку), втомлена і без сил абияк дісталася до своїх дверей, минаючи п’ять поверхів і сотні ступенів. Дивлюся, двері на дах відкриті й опущені сходи. Не знаю що мене тоді спонукало, але я вирішила залізти наверх і подивитися.
Піднявшись, я побачила дівчину-сусідку з третього поверху, сплячу, неприродно бліду. Як пізніше виявилося, ця дівчинка зустрічалася з юнаком із сусіднього будинку, любов у них була неземна, вся справа до весілля йшла.
А наша зла сусідка-трепло, побачила одного разу батьків цього хлопця й облила брудом бідну дівчинку. Батьки, відправили сина вчитися в інше місто, а дівчині нічого не залишилося як зробити такий необдуманий вчинок.
P.S. Дівчина залишилася здорова, а сусідку засудили й змусили виплатити велику суму грошей, благо вона була самотня, але заможна, вона продала свою квартиру і виїхала жити в інше місто. Завжди думайте про наслідки, кажучи про когось неправду.
Ірина нервово перебирала чотки з дерев’яних намистин — подарунок доньки з Балі. Тридцять п’ять років…
— Заїдьмо до церкви, — запропонувала Поліна. Вадим подивився на дружину й усміхнувся. Вони були…
Баба Галя стояла біля вікна, дивлячись на дітей, що грають. Гнат повернувся додому надвечір. Дружина…
У їдальні ліцею №6 завжди було чутно запах горохового супу, що підгорів, і зачерствілих скоринок…
- Треба бути терпиміше, Оленко! - пролунав у слухавці вкрадливий голос свекрухи. - Терпиміші -…
Тамара Іванівна повільно йшла вздовж стелажів величезного супермаркету, розглядаючи полиці з різноколірними упаковками. Вона ходила…