Пишу, щоб поділитися своїми роздумами, до яких я прийшла не швидко. Напевно, майже кожному знайоме почуття втоми, незадоволеності життям. Звідси й депресії, зневіра. Особливо жінки. Більшість часу проводять на роботі, а ще й домашній клопіт. Намагаємося все встигнути. І обід приготувати і перевірити уроки, і погуляти з дітьми. А у вихідний хочемо приготувати або спекти для сім’ї, щось смачненьке.
Не всім вдається провести свою відпустку на морі чи санаторії. Багато хто відпочиває, якщо це можна назвати відпочинком, на дачах, у селі. І більшість відпустки йде на город, перероблення вирощеного врожаю. Поганого в цьому, звичайно, немає нічого. На зиму будуть запаси і своїх огірків та помідорів, різного варення. Але відпочити по-справжньому не вдалося. А попереду знову — трудові будні. І ми думаємо, як нам важко жити.
Але можна порадувати свою дружину чи маму, купивши їй щось з одягу. Також можна зробити подарунок для душі та тіла на 14 лютого, 23 лютого, 8 березня, день народження своїм рідним та близьким. Це принесе їм радість та гарний настрій.
А я ось згадую своє дитинство, що пройшло у селі. Батьки працювали у колгоспі. Робота там тяжка. На той час переважно ручна праця, а ще й домашнє господарство, город. Але люди вміли радіти життю. Жінки з поля поверталися з піснею, на свята збиралися усією вулицею, щоб поспілкуватися, поспівати. І повірте, вони навіть не знали такого слова як депресія. Якщо в когось траплялося нещастя, то допомагали всім селом.
Чому ж ми зараз живемо кожен сам собі? Або візьміть наших ветеранів, які пройшли таку страшну війну, а потім ще й післявоєнний голодний час. Присутні на всіх парадах, усміхаються, раді, що залишилися живими. Вони вміють цінувати життя.
Чому ж ми зараз живемо в метушні, постійно поспішаємо і постійно не встигаємо. Чекаємо на весну, замість того, щоб навчитися бачити прекрасне у будь-яку пору року. Чекаємо на вихідні та свята, щоб відпочити та повеселитися, не помічаючи, як у цих очікуваннях пролітає наше життя.
Тож давайте зупинимося, хоч на хвилину і подивимося навколо. Життя прекрасне. Просто треба навчитися радіти.
Мама все моє життя переконувала мене, що батькові я не потрібна, він про мене і…
У дружини брата, мабуть, із сімейними стосунками все погано. Не з моїм братом, а з…
Мій чоловік обурюється тим, що я не готую так само різноманітно, як дружина його друга…
Сім років тому мама спокійно поставилася до того, що вітчим вигнав мене з дому. Причому…
Свекруха відмовилася допомагати із семирічним онуком, який цього року пішов до школи. Каже, що вона…
В мене є дві сестри. З однією ми двійнята, інша старша на два роки, невелика…