Довгий час я був без роботи. Спочатку пошуки не давали жодних результатів. Нарешті я знайшов роботу, яка мені підходила з моєї спеціальності і була цікавою. Перші місяці зарплата була невелика, але за два місяці мені обіцяли її підняти.
Із задоволенням я став ходити на роботу, познайомився зі своїми співробітниками. Колектив був добрий, дружний. Іноді навіть ми всі разом, на вихідні виїжджали на природу чи екскурсію. З погляду психології це дуже корисно для колективу. Першу зарплату, оскільки вона була невеликою, я витратив на розв’язання дрібних проблем. Але я досить довго був без роботи і мені потрібні були гроші на більші витрати.
Треба було сплатити деякі рахунки, купити необхідний одяг, купити деякі побутові дрібниці. Зарплата швидко закінчилася, але я не сумував. Адже далі, як мені обіцяли, отримуватиму набагато більше. Я складав плани на покупки, а потім може бути навіть на подорожі, а зараз психологічно почуваюся пригніченим.
Попрацювавши ще один місяць, я отримав таку саму зарплату, як і вперше. Я здивувався та, мабуть, трохи засмутився, але вирішив почекати ще. Робота мені дуже подобалася, і мені не хотілося її втрачати. Зі свого досвіду я знав, що на пошуки нової роботи піде багато часу, а мені б цього не хотілося. Та й те що я працюю за фахом, дуже важливо для мене. Але коли я отримав ще й наступного місяця таку саму зарплату, я замислився, як мені бути: чекати далі чи таки поговорити з начальником про мою прибавку до зарплати. Адже я мав стільки планів на збільшену зарплату!
І ось я наважився поговорити з начальником. Він уважно вислухав мене, сказав, що задоволений моєю роботою, що я чудовий фахівець, але мені треба ще трохи почекати зі збільшенням зарплати.
Я не знаю, що мені робити. За ці гроші я хотів купити дружині мобільний телефон на день народження. А чи буде це збільшення взагалі? Може це лише на словах?
- Знову не спав? - Ірина подивилася на чоловіка з невдоволенням і прихованим жалем. Їй…
Знову. Той знайомий гіркий присмак розчарування заповнив Лілію, щойно вона кинула погляд на екран телефону.…
З боку сім'я Лозових виглядала ідеально. Він інженер-конструктор на солідному, престижному заводі, вона дитячий тренер…
Андрій прокинувся через те, що хтось голосно грюкнув дверима на кухні. Він розплющив очі, подивився…
Юля щовечора засинала під тихий скрип старого дивана, наче чула, як дихає Аліса крізь відчинені…
Галина стояла навпроти дзеркала в коридорі, намагаючись зрозуміти, яке обличчя потрібно зробити, коли вперше зустрічаєш…