Довгий час я був без роботи. Спочатку пошуки не давали жодних результатів. Нарешті я знайшов роботу, яка мені підходила з моєї спеціальності і була цікавою. Перші місяці зарплата була невелика, але за два місяці мені обіцяли її підняти.
Із задоволенням я став ходити на роботу, познайомився зі своїми співробітниками. Колектив був добрий, дружний. Іноді навіть ми всі разом, на вихідні виїжджали на природу чи екскурсію. З погляду психології це дуже корисно для колективу. Першу зарплату, оскільки вона була невеликою, я витратив на розв’язання дрібних проблем. Але я досить довго був без роботи і мені потрібні були гроші на більші витрати.
Треба було сплатити деякі рахунки, купити необхідний одяг, купити деякі побутові дрібниці. Зарплата швидко закінчилася, але я не сумував. Адже далі, як мені обіцяли, отримуватиму набагато більше. Я складав плани на покупки, а потім може бути навіть на подорожі, а зараз психологічно почуваюся пригніченим.
Попрацювавши ще один місяць, я отримав таку саму зарплату, як і вперше. Я здивувався та, мабуть, трохи засмутився, але вирішив почекати ще. Робота мені дуже подобалася, і мені не хотілося її втрачати. Зі свого досвіду я знав, що на пошуки нової роботи піде багато часу, а мені б цього не хотілося. Та й те що я працюю за фахом, дуже важливо для мене. Але коли я отримав ще й наступного місяця таку саму зарплату, я замислився, як мені бути: чекати далі чи таки поговорити з начальником про мою прибавку до зарплати. Адже я мав стільки планів на збільшену зарплату!
І ось я наважився поговорити з начальником. Він уважно вислухав мене, сказав, що задоволений моєю роботою, що я чудовий фахівець, але мені треба ще трохи почекати зі збільшенням зарплати.
Я не знаю, що мені робити. За ці гроші я хотів купити дружині мобільний телефон на день народження. А чи буде це збільшення взагалі? Може це лише на словах?
