З дружиною познайомилися ще у школі, там же у старших класах із друзів стали парою. Все життя любили одне одного і жили один одним, а потім сталося те, що сталося, у нас народилася хвора дитина. П’ять років ми боролися, але хвороба перемогла, і малюка не стало.
А далі дружина зламалася. Я намагався її витягнути врятувати, а вона ніби спеціально втекла від мене, бігла в прірву. Вона стала божеволіти, разом з подругами пішла з головою у вечірки та пусте життя, пила до несвідомого стану, аби не пам’ятати свого горя. А я намагався її витягти з цього і повернути до життя. У результаті все закінчилося зрадою. Була майже непритомна, і нею скористався інший, а я приїхав у розпал цього. Його я побив.
З того часу минуло 6 років. З одного боку, все добре, ми живемо повним життям, відносини практично як раніше. З іншого — лихо залишилося лихом. Вона не може більше мати дітей, ми намагаємося жити та не думати про це, живемо повним життям та радіємо кожному дню.
Але тепер у мені щось зламалося. Я не зміг нічого цього пережити. Мені сняться кошмари, де я переживаю все це наново. Я щоразу дивлюся на неї і у думках одне запитання: «Чи любить? ». Головою я розумію, що така зрада за фактом не зрада, вона не розуміла і не могла нічого зробити, але та картинка в’їлася в мій мозок. Вона знову і знову ріже мені душу та серце, і я не можу її забути. Я відчайдушно хочу вірити, що все погане позаду, хочу жити, але щоразу дивлячись на неї знову лізуть у голову питання про її кохання, і знову і знову перед очима наша трагедія.
Я ніби завис над прірвою і не можу нічого вдіяти. Я не знаю, що робити, але й так жити не можу. Таке почуття, ніби життя розвалилося на шматки, а я відчайдушно намагаюся зібрати й утримати в руках все, що від нього залишилося.
Моя мама зараз витрачає дуже багато сил, щоб налаштувати мене та дочку проти мого колишнього…
Мама мені вже котрий місяць виносить мозок на тему того, як я некрасиво вчинила, коли…
Ти як курка-несучка! - Заявив я дружині, коли вона сказала, що знову чекає дитину. -…
У свекрухи дуже своєрідне уявлення про красу. Принаймні про людську красу. Тому що вона вважає…
Не уявляю, як за одних батьків і при однаковому вихованні ми з сестрою вийшли такими…
Дочка щонайменше раз на місяць приходить, щоб поплакатися мені в коліна про своє складне сімейне…