Жити в страху що свекруха побачить нову помаду в мене

Ця історія трапилася зі мною коли я була не мало не багато одружена вже 4 роки. Це зараз я згадую такі моменти як небачену дуріс ть, а тоді мені здавалося що я роблю все правильно, роблю все так, як має бути, щоб сім’ю зберегти і відносини з усі а навколо не зіпсувати.

Якщо по порядку, то коли я вийшла заміж за Олега мені відразу стало ясно хто заправляє всім в цій сім’ї, хто як то кажуть замовляє музику. Мама Олега дуже хитра жінка, вона добивається всього через жалість, добрі оченятка та гру на публіку.

Але мені б тоді ці мізки і досвід життя. От ми після весілля з’їхалися, почали жити разом і заявив мені Олег от що, він щомісяця лає мамі на її потреби 4 частину зарплати.

Ну я подумала треба так треба, сума не дуже велика, та й разом з тим вона його мама, хоча сказати що я була в захваті я не можу.

А потім гірше, Олегу стало шкода віддавати матері такі гроші, він подумав сказати їй, що його на роботі трішки понизили, просив підіграти йому. Я згодилася, хоч такі авантюри люблю не дуже.

Стали ми приходити до свекрухи в старих речах, а коли вона мала йти до нас то я ховала всі дорогі засоби, речі, ставила на стіл тарілку з бубликами і ставала варити суп.

Абсурдно, так, але я з цим жила майже пів року. Коли Інна Василівна почала заглядати до нас мало не щодня, мені дійсно довелося забути про косметику, манікюр і нормальні речі, адже вона могла прийти в будь який момент.

І знаєте, мені набридло жити в страху що свекруха побачить нову помаду в мене і почне просити грошей в свого сина. Понизили то не мене, чого я маю на собі економити, аби нікого не образити.

З того дня я плюнула на ці ігри і сказала чоловікові не вплутувати мене в це. Тоді матір чоловіка дізналася яка в мене зарплата і запропонувала нам такий варіант щоб ми скидалися на комуналку, їжу і її трати, щоб порівну було, всеодно з однієї сім’ї все йде.

Я категорично була проти, і добре що поставила їх на місце. Я безмежно вдячна що вона виростила сина, мого чоловіка, але я не зобов’язана нікому і нічого, і не хочу боятися зайвий раз купити собі цукерку я ховати її, бо мама має думати що ми бідні.

Чхати я хотіла на це все, живу своїм життя вже 5 років, не економлю, можливо і чоловікові колись дійде, а ні, то його проблеми, просто смішно яка я була наївна і довірлива.

Подумати тільки, по кидатися бідними для того, щоб свекруха себе почувала комфортно.