Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася ще в 8 класі, з тих пір ми були разом, але ось пройшов час, роки подружнього життя у шлюбі, а почуттів наче і не було, просто чужа людина

Спогади великої маленької дівчинки. Я завжди була пай-дівчинкою, спокійною, скромною, тихою. У класі мене особливо не помічали, особливо хлопчики й років до 13 мене це мало цікавило. Але так сталося, що в 8-ий клас я перейшла вже зовсім іншою дівчинкою, мене зацікавив мій однокласник, я як виявилося теж йому подобалася і після досить дивних “залицянь” ми стали зустрічатися. І з того часу мені просто знесло дах, якщо так можна сказати.

Це була просто буря емоцій, ми то сварилися, то мирилися, то розходилися і знову сходилися. Я не уявляла свого життя без нього. Але через роки емоції стали вщухати, сварки все більше набридали, але відносини все ж на чомусь трималися.

Потім у мене померла бабуся, нам було вже по 18 років і ми вирішили з’їхатися, мені здавалося, що це якось змінить його ставлення до мене та й до життя в цілому. Але я дуже сильно помилилася і через 3 місяці спільного життя ми вирішили остаточно розлучитися. Але тут нас чекав сюрприз: я виявилася вагітна.

Мова про позбавлення від дитини  навіть не йшла, я мала намір народжувати з ним або без нього, але він виявив “благородство” і залишився зі мною. Я всю вагітність сподівалася, що у нас все налагодиться, що він візьметься за розум, але мене знову чекало розчарування.

В цьому році буде 10 років, як ми разом. Почуттів вже не залишилося зовсім, ми живемо по звичці й чекаємо поки я зможу вийти на роботу, щоб забезпечувати нас з дитиною. До чого я це все написала?

Моя мама щиро вважає, що вчитися треба на чужих помилках, часто повторює, що з моєю сестрою вона буде суворішою в плані її гулянок і хлопців. А я вважаю, що у кожного свої граблі, на які потрібно наступити, інакше ти так нічому і не навчишся.

Чужий досвід це дуже добре, але як то кажуть, свої мізки не вставиш, тому кожен повинен пройти свій шлях і набити свої шишки, тільки тоді прийде досвід і розуміння, що тобі дійсно потрібно.

Author

Recent Posts

— Яка різниця, котра година?! — Поліна стояла посеред вітальні, її очі метали блискавки. — Я питаю, що тут коїлось, поки мене не було?!

— Денисе! Денисе, що тут, до біса, відбулося?! — голос Поліни прорізав ранкову тишу квартири,…

29 хвилин ago

– Тату, звільняй квартиру! Я знайшла покупців, вони пропонують хорошу ціну, – заявила дочка

- Тату, я тут подумала, - Марина увірвалася у квартиру, наче ураган. Шпурнула сумку на…

1 годину ago

– А ось візьму і погоджуся… що тоді робитимеш, Борисе Михайловичу? – А що робитиму? Житимемо!

- Почався в селі ранок, - пробурчав Борис, почувши крик сусідки Марини. - От неприємна…

4 години ago

Таня сміялася з Влада – поки поряд з ним не опининилася собака…

Влад проводжав Таню після занять щовечора. Мовчки йшов поруч, тримаючись на пристойній відстані. Іноді ніс…

6 години ago

— Звісно, квартира буде моєю. За законом це нескладно оформити… Та годі, кому він тепер потрібен? Батьки загинули, друзі розбіглися…

Олексій вмостився біля вікна, спостерігаючи за метушнею у дворі. Вітер ледь ворушив гілки старого клена,…

7 години ago