Я прийшла влаштовуватися на роботу в 21 рік. Це була моя перша робота. І хто б міг подумати, що через 6 років у мене буде двоє чудових діток від … начальника.
Уже кілька разів на цьому сайті читала, що не варто поєднувати робочі відносини з особистими … і що з цього нічого доброго не вийде. Ну може бути. Може у когось і не виходить, але у мене вийшло все чудово.
Якщо чесно, то я дуже замкнута і відлюдькувата особистість. Одне слово “корпоратив” викликає у мене тихий жах. Якби не гроші, то я б взагалі на роботу не виходила, щоб тільки не спілкуватися з людьми.
До 21 року у мене навіть чоловік не було. Все якось не доводилося вибудовувати відносини. А за такою тихонею як я особливо ніхто і не залицятись в школі та університеті. Кому потрібна сіра мишка? Виявилося, що моєму начальнику. Він зачарував мене шармом і наполегливістю. Я закохалась.
Чоловік на 8 років старший за мене. Розумний, красивий і наполегливий. Що ще потрібно? Ось і я не знаю. Десь тиждень я робила вигляд, що нічого не відбувається, а потім піддалася на всі його вмовляння сходити на побачення.
Єдина моя подруга каже, що я зірвала банк: знайшла хорошу роботу, молодого начальника і чоловіка. Сподіваюся, що так і є. Навіть якщо це не так. Я б з радістю повторила все це. 6 років щастя варті того, щоб замутити на робочому місці.
