2006 рiк. Вечір. Село. Бабуся варить зелений борщ з яйцем і зеленню. У самий останній момент згадує, що потрібно б було кропиви трохи свіжої для борщу. Відправляє мене за кропивою.
У городі кропиви не було. Потрібно було йти до лісосмуги. Там з однієї зі сторін цілі зарості кропиви. Взяв секатор, рукавички і ганчірку.
Поки дійшов уже сонце майже сіло. Темрява – хоч око виколи. Знайшов кропиву. Зрізав відразу десяток тоненьких стебел. Поклав їх в тканину, замотав і почав вибиратися.
І стикаюся з дівчиною, вивернувшись зі стежки. Вона на землі сіла. Я в іншу сторону шарахнувся. Вся кропива розсипалася.
– Че, за кропивою ходив?
– Ага.
– Що готуєте?
– Зелений борщ. А ти?
– Оладки.
Так і познайомилися. Хто б міг подумати, що з дівчиною можна познайомитися при таких обставинах.
P.S. Оладки вона готує просто божественні
Коли щомісяця сподіваєшся побачити дві смужки на тесті – це як вирок, розтягнутий у часі.…
– Ігорю, а про мене ти подумав? - Тихо запитала Аня чоловіка, - я розумію,…
- Вітю, я тут подумала, - сказала Олена за вечерею, розкладаючи по тарілках смажену курку.…
Роман жив на своє задоволення і горя не знав доки не одружився вдруге. Жилося йому…
- Ви цікава жінка! Спочатку кликали онука на все літо, ми вже все розпланували, а…
Настя сиділа за кухонним столом і прикидала, як розподілити аванс, що надійшов на карту. Перед…