Це були мої перші відносини. Розлучилися ще восени, до недавнього часу спілкувалися і бачилися як друзі. Разом були 2 роки.
І ось перед карантином, а саме 8 березня разом відзначали як друзі. Він подарував мені подарунок, ми багато розмовляли.
Він розповідав, що буде дуже радий, якщо я з однією його компанією друзів теж буду дружити, був би радий мене там бачити.
На слідуючий день якраз у цій компанії намічається вечірка. я йому кажу, що теж би хотіла поїхати потусуватися.
На що він відповідає мені, що питання не до нього, потім різко відповідає, що він проти. Тому що ми з ним не зустрічаємося більше, тому він один туди піде.
Потім він сказав мені, що йому все одно, тому що ми більше не разом. Він грубо зі мною розмовляв і я запитала чому він кричить на мене.
А він відповів хочу побути один. Я відповіла – зрозуміла.
А на слід день ввели цей карантин.
А через 2 тижні у мене був День народження і він навіть смс не відправив. Хоча 8 березня ми обговорювали з ним мій День народження.
Пройшов рівно місяць як він мовчить. Мені дуже сумно. Де я не так зробила. Що не так. Я б не виявила бажання теж поїхати потусуватися, якби він перед цим сам не говорив, що буде тільки радий. Загалом писати самій як я розумію не варіант, тому що він сказав, що хоче побути один.
Та й з Днем народження не привітав. Якось все дивно. Я засмучена.
Так, я дурна, у мене немає досвіду з хлопцями зовсім. Я не розумію навіть, це була сварка чи ні, але він же мені нагрубив і сказав, що хоче один побути.
Я переживаю. Ще цей карантин. Я не хочу втрачати цю людину, навіть нехай він вже і не мій хлопець. Мені він доріг.
Олена втомлено опустила пакети з продуктами на стіл. Знову довга зміна, знову вечеря після дев’ятої…
Юрка батьки дуже чекали. Але весь термін був дуже важким, і дитина з'явилася на світ…
– Ще банок двадцять огірків, і на сьогодні все, – оголосила Тамара Павлівна, витираючи руки…
Потяг рушив, вагон наповнився звичними звуками. Стукіт коліс, шарудіння пакетів, приглушені розмови. Артем влаштувався на…
Тетяна сама помітила, що її дочка при надії. Ліза довго думала, як про це сказати…
- Мамо, можна я сьогодні дітей до тебе закину? - Ольга притиснула телефон до вуха…