Я розумію, що не знайду підтримки серед людей, але висловитися мені дуже треба.
Уже третій рік я зраджую чоловікові зі своєю подругою.
Я знала Аню (назвемо її так) з шостого класу. Потім ми довгий час не спілкувалися – переїхала в інший район, а потім був університет. Зустрілися знову рівно три роки тому. Ми навіть не зустрілися – зіткнулися в торговому центрі. Випили кави. Поговорили.
Я запросила в гості подругу. Почали спілкуватися частіше. Коли мій чоловік поїхав у відрядження, я напросилася в гості до подруги. Випили пляшечку вина і … все сталося. Було соромно, але не дуже.
На наступний день повторили. Потім була невелика перерва. Наші зустрічі стали рідкісними, але дуже хвилюючими для мене.
Чоловік досі не підозрює, що я сплю зі своєю кращою подругою дитинства. До жінок мене ніколи не тягнуло, але Аня – інша справа. Не так як з чоловіком, але дуже здорово! Нещодавно подруга запропонувала мені розлучитися і переїхати до неї жити. Але я не можу. Не можу кинути чоловіка. Навіть не уявляю, що буде, якщо він дізнається, якщо дізнається моя мама, подруги. Мене точно ніхто не зрозуміє. А мама – взагалі рідкісний випадок … Вона віруюча людина.
Кожен раз я запевняю себе, що чергова зрада була останньою, але кожен раз я розумію, що брешу сама собі.
Дуже боюся сказати чоловікові, але і мовчати більше не можу.
