Зрозуміла, що не хочу займатись цією роботою, написала заяву на звільнення

Мені 24 роки. Працюю в одній компанії 1,5 роки. Цю роботу можна вважати першою в мене. До цього працювала, але це були більше підробітки, не більше 2-х місяців.

У компанії працювати подобалося: умови, колектив, зарплата хоча спочатку була невеликою, але виправданою досвідом. Пізніше стали платити більше. Потім відділ, у якому я працювала, розформували та мене перевели до іншого, відповідно відбулася зміна обов’язків. Працювали удвох із колегою.

Спочатку все подобалося. Потім у мене була відпустка, потім лікарняний, вийшовши з якого я помітила, що займаюся нісенітницею. Вранці мені не хотілося йти на роботу. Хотілося чогось нового, але сил та часу не вистачало. Та й навіть не могла зрозуміти чого хочу.

Потім колега звільнився, всю роботу довелося тягнути на собі, працювала за двох. Дуже втомлювалася, іноді здавалося, що буде нервовий зрив.

З’явилася повна апатія, я не розумію, чого хочу, що мені подобається. Стала погано почуватися, загострилися хронічні захворювання, часто хотілося плакати. Зрозуміла, що не хочу займатись цією роботою, написала заяву на звільнення.

Вирішила зайнятися собою, відпочити, записатися на якісь курси, відновити заняття спортом, упорядкувати думки. А потім почати працювати на себе, не в офісі (заробіток в інтернеті, фріланс).

На роботі запропонували підвищення зарплати та посади. Відмовилася. Відразу полегшало, настрій покращився. Але всі вмовляють залишитись, час подумати ще є (час відпрацювання). І в мене виникають сумніви, страхи, невпевненість. Я боюся, що роблю помилку, що потім шкодуватиму.

З іншого боку, розумію, що коли вранці прокидаюся і хочу захворіти, щоб не йти на роботу — це, мабуть, уже край. Та й зарплата, яку мені запропонували дуже непогана, таку ніде не знайду. Але найгірше те, що я не розумію взагалі, чого я хочу.

Чим хотілося б займатись? Бувають моменти, коли хочеться лежати та нічого не робити. Почала менше спілкуватися з людьми, тільки з чоловіком. І зрозуміла, що й не хочу, стало тяжко з людьми. Хочу позбавитися цих страхів, невпевненості, і взагалі зрозуміти, що зараз робити? Відчуття, що повністю заплуталася у собі.

Related Post

Колега Фаріда принесла пляшку шампанського і сказала: – Мій чоловік вітає жінок нашого відділу зі святом! Ми дружно випили, побажавши родині щастя і процвітання, тільки ось недовго це щастя тривало. Уже в квітні сталося несподіване нещастя. Її чоловік був на чергових військових зборах і поїв рибну консерву, зараженуКолега Фаріда принесла пляшку шампанського і сказала: – Мій чоловік вітає жінок нашого відділу зі святом! Ми дружно випили, побажавши родині щастя і процвітання, тільки ось недовго це щастя тривало. Уже в квітні сталося несподіване нещастя. Її чоловік був на чергових військових зборах і поїв рибну консерву, заражену

Давно це було, років двадцять тому. Працювала я тоді екскурсоводом в краєзнавчому музеї, а начальником відділу була Фаріда – красива жінка років 40, здається, татарка. Її чоловік, кадровий офіцер, високий