– Зрозуміло! На подарунок моїй мамі, значить, грошей немає? – Твою маму я обов’язково привітаю та подарую їй букет квітів, – відповіла Ліза. – Ти уявляєш, як я виглядатиму на тлі того, що Аліса подарує мамі путівку? – обурився Євген. – Женю, а як ти виглядаєш зараз, коли четвертий місяць сидиш удома без роботи? – Запитала дружина

– Лізо, ти пам’ятаєш, що у мами за місяць ювілей? – Запитав чоловік.

– Пам’ятаю. Двадцятого червня, – відповіла вона.

– Аліса дзвонила. Вона пропонує скинутися на добрий подарунок – купити мамі путівку в санаторій, – сказав Євген.

– Путівку? І скільки коштує це задоволення? – Поцікавилася дружина.

– Я по твоєму тону вже зрозумів, що ти проти!

– До чого тут тон? Я поставила цілком нормальне питання – скільки це коштує.

– Аліса знайшла два варіанти: дві шістсот на добу та три чотириста. Якщо на два тижні, то це від тридцяти семи до сорока восьми тисяч, – відповів чоловік. – З нас половина. Ну, і дорогу теж доведеться навпіл сплатити.

– Плати, я не проти, – сказала дружина, продовжуючи мити посуд після вечері.

– Ти знущаєшся? Я у мене немає грошей!

– І в мене немає, – повернувшись до чоловіка, повідомила Ліза.

– У тебе на рахунку відкладено сто двадцять п’ять тисяч, – нагадав Євген. – Цілком можна виділити на подарунок тисяч тридцять.

– Ні! Ці гроші призначені для іншого.

– Цікаво, навіщо? – Запитав Євген.

– По-перше, за тиждень Микиті треба ставити брекети. Ми записані на наступний вівторок. По-друге, – раз на півтора місяця треба буде приходити до лікаря на корекцію.

– По-третє, першого червня Вероніка їде у спортивний табір. Зміна – двадцять один день. Теж треба сплатити. А у липні ми їдемо до моєї мами. Ти вважаєш, що я можу приїхати туди з порожніми кишенями?

– Зрозуміло. А на подарунок моїй мамі, значить, грошей немає?

– Твою маму я обов’язково привітаю та подарую їй букет квітів, – відповіла Ліза.

– Ти уявляєш, як я виглядатиму на тлі того, що Аліса подарує мамі путівку? – обурився Євген.

– Женю, а як ти виглядаєш зараз, коли четвертий місяць сидиш удома без роботи? – Запитала дружина.

– Я не винен, що мене скоротили!

– А я тебе в цьому й не звинувачую! Скоротити можуть будь-кого. Ось твого приятеля Федора, теж скоротили, але він уже за тиждень вийшов на нове місце!

– У Федьки дружина в декреті, ось він і схопився за перше, що потрапило під руку. А я хочу знайти нормальну роботу, – відповів чоловік.

– Так шукай! – Вигукнула Ліза, кинувши кухонний рушник на стіл.

– Я розсилаю резюме! Вже двічі на співбесіду сходив. Обіцяли зателефонувати, – сказав він.

– І ти спокійно сидиш і чекаєш! А тобі, Женю, не спадало на думку, що, поки ти шукаєш «нормальну роботу», можна і якийсь підробіток знайти?

– Який підробіток? Що, я повинен йти вантажником чи кур’єром? Я поважаю себе!

– Ти знаєш, я сьогодні повз магазин проходила. З нього вийшов високий хлопець із коробом за спиною – таким, у яких продукти по домівках розвозять. Доставка! Він сів на мопед і поїхав.

– І що?

– А то – хлопець був у футболці та шортах, а замість однієї ноги у нього був протез. Ось його я шаную!

– А мене, значить, ні?

– Женю, я вже не знаю, що відповідати дітям, коли вони питають, коли тато знайде роботу. Тож якщо ти хочеш подарувати Ользі Юріївні путівку в санаторій, то встань з дивана і почни заробляти!

– А що я можу зробити, якщо мене не беруть? – вигукнув Євген.

– Женю, ти ж сам казав, що тобі пропонували місце електрика у комунальному господарстві. Чому ти відмовився? – нагадала Ліза.

– Бо в мене вища освіта! У мене в дипломі написано: «Інженер-електрик».

– А якщо ти будеш простим електриком, у тебе що, корона з голови впаде? – Запитала дружина. – На що ти жив би, якби не моя зарплата? До мами присусідився б, до її пенсії? Все! Даю тобі рівно місяць. Якщо ти не знайдеш роботу…

– Що замовкла? Домовляй! З хати виженеш? Годувати припиниш? На розлучення подаси? – Євген навіть почервонів від обурення. – А коли ти в декреті сиділа, я від тебе не вимагав, щоб ти на роботу влаштувалася!

– У декреті я не сиділа, Женю, на той час у мене протягом дня часу сісти не було, не те щоб на дивані лежати та в танчики грати!

– Я тоді спала по чотири години на добу. Тебе б зараз у такий декрет посадити, то ти через тиждень у двірники погодився б піти!

Чоловік нічого не відповів, вийшов із кухні. А через хвилину Ліза почула, як грюкнули вхідні двері. Останнім часом Євген часто після таких розмов на кілька годин йшов з дому. “Подумати”, – казав він.

Цього разу він не тільки подумав, бо через пів години після того, як він пішов, Лізі зателефонувала Аліса – сестра Євгена.

Сама Аліса після декрету ніде не працювала. «Дівчинці пощастило – вона вдало вийшла заміж», – казала Ольга Юріївна, яка обожнювала свого зятя.

Олександр був досить відомим адвокатом і вважав за краще бачити дружину вдома. Аліса не заперечувала і з насолодою звільнилася.

– Лізо, які у вас проблеми? – У голосі Аліси звучало обурення. – Невже так важко виділити матері на подарунок тридцять тисяч? Гаразд, дорогу ми їй самі сплатимо.

– Алісо, я отримую тридцять чотири, у нас двоє дітей, а твій брат уже четвертий місяць не працює. От і подумай – проблема це, чи ні, – відповіла Ліза.

– Женька сказав, що в тебе на рахунку є якісь гроші.

– Це гроші на дітей. Вони вже розподілені, і витрачати їх на путівку для Ольги Юріївни я не буду!

– Знаєш, Лізо, я помітила, що останнім часом ти стала жадібною. І на Восьме березня мамі скромний подаруночок принесла, і зараз тиснешся, – сказала Аліса.

– Ти помиляєшся, – заперечила Ліза. – До дня народження Ольги Юріївни ще цілий місяць. Якщо Женя завтра влаштується на роботу і заробить ці тридцять тисяч, я не скажу й слова, якщо він усе, що заробить, віддасть на подарунок своїй матері. Але гроші, призначені для дітей, будуть витрачені на них!

Євген продовжував розсилати резюме, але його так і не запросили на жодну співбесіду.

Ольга Юріївна отримала на ювілей від Аліси та Олександра золотий браслет за вісімнадцять тисяч. Ліза, як і казала, вручила свекрусі гарний букет. Євген у той момент, коли дружина вітала його матір, просто стояв поряд.

Минуло два тижні. Ліза з дітьми зібралася у відпустку. Коли вона замовила три квитки, Євген здивувався:

– А хіба я з вами не їду? Твої батьки начебто нас усіх запрошували. Олексій Петрович обіцяв мені розкішну рибалку.

– Ні, Женю. Тобі зараз треба не відпочивати, а шукати роботу. Твоя відпустка вже чотири місяці триває, час її припиняти, – відповіла Ліза.

– Нас не буде місяць: спочатку ми поживемо у батьків на дачі, а потім із мамою полетимо в Туреччину – путівки вже оплачені. Сподіваюся, що на той час, коли ми повернемося, ти порадуєш нас добрими новинами.

Ліза з дітьми поїхала. Але перед від’їздом вона зблокувала чоловікові доступ до всіх своїх карт та рахунків.

Всю безвихідь свого становища Євген зрозумів, коли в магазині спробував розплатитися за повний кошик продуктів.

В результаті довелося викласти й шість банок пінного, і чипси, і апетитне карпачо, та дещо інше. У кошику залишилися хліб, упаковка яєць та пляшка кефіру. Заплатити за них він зміг готівкою, яку знайшов у себе в кишенях.

– Ліза, – зателефонував він дружині, – холодильник порожній, карти заблоковані. Ти вирішила вморити мене голодом?

– Чому? Ти ж не на безлюдному острові. Відкрий сайт служби зайнятості – там безліч пропозицій. Поспішай: через три дні відключиться інтернет – я за липень не платила.

Три дні Євген обідав і вечеряв у матері, але потім вона прямо сказала, що більше годувати його не буде.

І, як за помахом чарівної палички, цього ж дня знайшлася робота – Євген влаштувався електриком на хлібокомбінат. А щоб якось прожити до авансу, підрядився розвантажувати машини з товаром на сусідньому складі.

Коли Ліза та діти повернулися, на них чекала приготована Євгеном вечеря: смажена картопля з грибами. Холодильник також був заповнений продуктами. Як кажуть, – помоглося нашій мамі… Голод не тітка!

Як ви вважаєте, слушно вчинила дружина, чи перегнула палицю? Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки та підписуйтеся на сторінку, щоб читати нові публікації!