Я заміжня вже 5 років. За цей час встигли пережити кризу у відносинах. Дітей немає. Постійна рутина, конфлікти, невдоволення собою, а також невиправдані очікування – все це призвело до того, що ми стали віддалятися одне від одного.
Від походів до сімейного психолога чоловік відмовився. Сварки ми не обговорюємо, проблеми часто складаються з нічого. Відносини перетворилися на величезний сніжний ком з образ і непорозумінь. Важко виплутатися з цього клубка негативу. Не всі пари справляються, багато хто розлучаються. Ми не розлучаємося, хоча і нещасні.
Чоловік з головою поринув у роботу, а я познайомилася з іншим чоловіком. Ні, не спеціально. Сиділа в аеропорту, чекаючи чоловіка з відрядження. Випадково розговорилися. Він одружений. У нього є новонароджена дочка. У відносинах теж регулярні конфлікти.
Ми обмінялися контактами і стали періодично зустрічатися. Між нами, крім спілкування і флірту, нічого немає. Ми спілкуємося на різні теми, обговорюємо відносини, кіно, музичні новинки. Мені цього так не вистачало. Я немов зустріла рідну душу, яка колись заблукала по шляху до мене.
Мене навіть назвати зрадницю не можна, тому що факту зради – немає. Йти від чоловіка і розлучатися з дружиною – не наш варіант. Я навіть не знаю, чого ми хочемо одне від одного, просто щасливі, що можна відкрито обговорювати все. Чи вважається це зрадою?
