Мені довелося забрати свого дідуся до себе додому. Він сильно хворів. Трусилися руки і не міг сам пересуватися. Через те, що його руки сильно тряслися він приніс нашій сім’ї багато клопотів.
Моя дружина домогосподарка, але кілька місяців назад вона все ж вийшла на роботу, адже утримувати в будинку стару людину важче, ніж здорового чоловіка.
Син вже дорослий, в 5 клас ходить, він дуже любить свого дідуся, та і я ж від нього не відмовляюся. Але реально він приніс нам багато незручностей.
Край прийшов тоді, коли на день народження мого сина його посадили за стіл, і за 2 хвилини святкова скатертина, яка була білосніжна і ідеально випрасувана перетворилася в ганчірку, а їжа з ложки розливалася іншим гостям в тарілки.
Тоді ми прийняли рішення садити дідуся їсти окремо. Ніхто не ображав його, годували як і самі їли, жінка навіть намагалася такі страви давати корисні, і щоб йому їсти було зручно. Але з пластикової посуди.
Адже стільки він нам всього перепсував і перебив. А так одноразовий посуд став ідеальним рішенням. Все змінилося тоді, коли ми розпакували з сином його 3Д принтер.
Нам хрещені з Німеччини привезли. Син перші рази з моєю допомогою робив різні іграшки і поробки, а далі вже сам. В один із днів я прийшов додому і побачив картинку, втомлена дружина витирає після дідуся чай, який він розілляв своїми тремтячими руками, а син щось друкує.
Я запитав що це буде за річ. І він мені сказав, що це пластиковий посуд. Я запитав навіщо, адже в дідуся вже є цілий набір. Це не для дідуся, це для вас з мамою, коли ви станете старенькими, я теж вам такий давати буду.
Ми з жінкою розплакалася. Почали годувати його самі, з ложки, і ніяких проблем. Син виявився дорослішим ніж ми всі разом взяті.
