– Сашко, нехай твоя сестра поїде з нами. Ми там із друзями посидимо, а вона за нашим Мишком наглядатиме.
– Мишка можна і з моїми батьками залишити, Янка там буде, от хай і сидить. Проблем немає, мати погодиться.
– Сашко, це просто привід. Я й сама придивлюся за своєю дитиною. Там Пашка буде, мій двоюрідний брат, ти ж знаєш. Він просив привезти Янку, подобається вона йому. Може, у них все серйозно буде.
– А нічого, що в Яни є друг!
– Ой, друг! Ти бачив його? Двічі погуляли, тричі в кіно сходили. Друг! Друг не наречений, не стіна – посунемо.
– Пашка – перспективний хлопець, в інституті навчається. Тільки ти Янці не говори про це. Твоя мати просила познайомити її з нормальним хлопцем, а Пашка якраз на неї око поклав.
– Ларисо, не правильно це. Не подобається мені таке звідництво. Янка сама повинна обрати, а не ти з матір’ю за неї вирішувати.
– Недолугий ти, вона ж потім ще й дякую скаже. Ти головне попроси, а мати твоя нам відмовить з онуком посидіти. Все вже вирішено. Ми з нею домовились, у неї сьогодні спину прихопить.
– Ви все вирішили! От баби! Вам би до цих, у телевізор.
– До кого?
– До тих, що весілля на осліп грають. Усіх би переженили.
***
У матері справді стався напад, спину схопило, що вона ледве до дивана дійшла. Олександр дивувався її артистичності:
– Треба ж талант, театр без неї пропадає.
Батько прийшов із гаража веселий. Залишати з такою сімейкою дитину Лариса відмовилася, сама попросила Яну поїхати з ними, бо Олександр мовчав. Все складалося, як годиться. “Сценарій написаний і навіть все знято з першого дубля.”
***
До дачі друзів добиралися пів години. Могли б і швидше, але половина дороги була ґрунтова, їхали повільно. Олександр беріг нову машину. Трирічний Михайло спав, а Яна розглядала околиці.
Новий самотній будинок біля самої дороги, зруйнована церква вдалині, величезне озеро, дерево, що впало, кинутий іржавий трактор, що наполовину вріс у землю, поле жовтих квітів.
Після повороту показалося невелике село. Перший будинок. На них уже чекали. Біля будинку вже стояло три машини, з двору тягнуло димком, мангал уже розпалили.
Виявилось, що більше нікого не чекали. Пізніше Яна дізналася про те, що всі відзначають підвищення Павла. А їй до цього й справи нема, її запросили нянею.
Вона бігала за Мишком, грала з ним, все що й належить робити няні. Потім він почав вередувати, проситися до матері й Лариса взяла його на руки.
– Відпочинь, посидь з нами. Просто дитина хоче спати. Я зараз покладу його, він до ранку проспить. Сама приколишу.
– А ми тут спатимемо? Я на це не розраховувала. Там мама зі спиною, тато ще з друзями набухався.
– Я напевно забула тобі сказати. Ми не зможемо їхати, усі водії хильнули пінного. Сашко потягнув небагато, але ризикувати правами він не буде. А батьки впораються, вони дорослі люди. Ти краще подивися на Пашку, очей з тебе не зводить.
– Яка мені до нього справа?
– Він тобі зовсім не подобається? Ти придивися, він гарний, перспективний. Поки його підвищили, а в майбутньому збирається свою фірму відкрити. Бізнес! Будеш, як сир у маслі кататись.
– Ти про що?
– Про те! Наречений найкращий для тебе.
У цей час Павло підійшов до них, запропонував Яні прогулятись.
– Іди, йди, – підштовхнула її Лариса.
Яна хотіла відмовитися, але Лариса швидко пішла, залишивши їх наодинці. Павло почав щось розповідати, Яна не надто його слухала.
Вона хотіла зателефонувати чи написати своєму другові Андрію, але зв’язку не було. Вони збиралися рано-вранці на озеро, відпочити та порибалити. А тепер вона поза зоною. Що він подумає?
Павло був досить під мухою, його трохи хитало, балакав не перестаючи. Поступово його розмови про роботу, погоду та інше перейшли на вульгарні теми. А далі він почав ставити інтимні запитання, розпускати руки.
– Мені важливо знати! Я хочу, щоб у дружини був першим чоловіком.
– Я не збираюся заміж за тебе!
– А я збираюся одружитися, ти мені підходиш. Потрібно перевірити твою порядність. Лариса мені казала, що ти ні з ким не зустрічалася. Це мені лестить. Не ламайся, крихітко, це лише перевірка.
– Та пішов ти! – Яна з силою відштовхнула його і побігла.
Павло намагався наздогнати її, але впав, вилаявся і добряче відстав. Речей на дачі у Яни не було, маленька сумочка висіла на плечі, телефон у кишені.
Вона бігла до дороги, якою вони приїхали, було ще не темно, початок липня, ночі світлі. Орієнтувалася вона добре, дорогу знайшла швидко. Зв’язку ще не було. Вона йшла дорогою і постійно перевіряла телефон.
Жовте поле, трактор, дерево, що впало, озеро, церква, будинок. Все правильно, незабаром дорога, а там зупинка автобуса.
Нарешті вона вийшла до зупинки, віддихалася і зателефонувала до Андрія. За п’ятнадцять хвилин він приїхав за нею на таксі. Яна розплакалася.
Андрій провів її додому, завтра вранці вони їдуть на озеро, як і збиралися.
Яна тихо увійшла до хати. Дванадцята ночі, напевно, батьки сплять. Вона тихо пройшла до своєї маленької кімнати, поставила будильник, і лягла спати. З Андрієм вони зустрічаються о дев’ятій.
Розбудила її гучна розмова матері, була сьома ранку. Яна зрозуміла, що мати лає батька за вчорашнє.
Йому й нюхати не можна, а він дозволив собі ще й покуштувати. На кухні щось гриміло. Мати завжди, коли не задоволена, кричить і гримить. Яна ще трохи полежала і вийшла з кімнати. Настала тиша.
Батько мовчав, майже завжди мовчав, коли дружина кричала. Мати замовкла від подиву. Яна теж здивувалася, вчора мати до дивана майже повзла, а зараз спритно батька рушником лупцювала.
– А спина вже не болить? Мабуть, і вночі добре спала. Чому вчора цей цирк влаштували? З онуком сидіти не хотіла? А може, у вас інші плани були?
– А ти як тут? Паша тебе привіз?
– Який Паша?
– Ну…
– То це все заради Паші було? Спина, дитина, – все невипадково? Мамо! Говори правду, а потім я тобі дещо розповім.
– Павло добрий наречений, перспективний, про підвищення говорив учора. Ми з Ларисою домовилися звести вас. Ти в нас красуня, але скромниця, сама не знайдеш нормального нареченого.
– Допомогли. Молодці! Ваш Павло мене мало не згв алт. ував. Я ледве втекла від нього. Братця поряд не було, а його дружина, можна сказати, підсунула мене йому. З твоєю допомогою! Що ти за матір така!
– Я не знала, я не думала…
Тепер уже батько почав кричати на дружину. Тепер уже він схопив рушник і махав перед її обличчям. Лаяв і дружину і Лариску. Адже Лариса йому цілу сумку пінного принесла, – в подарунок.
– Ви тут розбирайтеся, а мені час!
Яна та Андрій відпочивали на озері, повернулися ввечері. Телефон Яна вимкнула, щоб ніхто не заважав. А її шукали, дзвонили. Мати хотіла вибачитись, батько переживав.
Брат та його дружина її шукали. Вони взагалі були у паніці. Лариса залишила їх наодинці, а Павло прийшов один, брудний і кульгавий. Ліг спати, а зранку набрався ще більше.
Її ніде не було, зв’язку не було. Думки були дуже сумні. Олександр кричав, Лариса плакала та виправдовувалася.
Яну не знайшли, поїхали додому. Зв’язок з’явився, але телефон все ще був в не зони. Вони думали як повідомити батьків і лаялися одночасно.
Мати полола грядки.
– Мамо, Янка не з’являлася? – спрожогу спитав Сашко.
– Була, розповіла все і пішла. Ви ще в мене отримаєте.
– А ось я, мамо, тут взагалі, як глядач. Хто мене спитав? Ніхто! Це ж ти з Ларисою все вирішила! До речі, місцевий театр кастинг оголошує, що ти без конкурсу проходиш. На головну роль! Головна звідниця!
***
Через пів року Яна та Андрій одружилися. Павло більше ніколи не з’являвся на очі Яні, а Лариса довго перепрошувала.
Сашко був не винен, хоча міг і придивитися тоді за сестрою. Яна пробачила матері, але зажадала, щоб вона більше ніколи не лізти в їхню родину. Бо мало що ще в її голову збреде…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!
