А після того, як я народила чоловік мені сказав, що мої кредитні кошти платити не буде, і що мої борги, то мої борги

Все моє життя після пологів сильно змінилося. Змінилося моє ставлення до світу. Почну все по черзі. Коли я була не знайома з чоловіком моє життя було наповнене фарбами. Я була щаслива, багато спілкувалася з людьми, гуляла з подругами, працювала. Моє життя мене влаштовувало, було безтурботним.

Потім я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Чесно кажучи він мені сподобався відразу, я немов закохалася з першого погляду. Мене накрила хвиля почуттів. Ми не могли одне без одного. Разом були цілодобово. Наші відносини розвивалися досить швидко. Через тиждень знайомства він зробив мені пропозицію. Ми відразу вирішили завести дитину. Подали заяву в загс. Я завагітніла.

Вагітність проходила складно, був страшний токсикоз і мені хотілося побути на самоті. Я просила чоловіка дати час побути мені одній, але він не давав такої можливості. Потім він змінився. Став постійно ревнувати на порожньому місці без приводу, ревнувати до минулого, підозрювати в зраді.

Коли ми ходили на вулицю говорив що дивлюся на мужиків (хоча це може бути випадковий погляд, коли раптово дивишся в сторону, а там йде чоловік. Мені він не цікавий). Що я попу випинаю або виляю нею. Я стала постійно контролювати як я йду і куди дивлюся. Стала дивитися вниз. Боюся зайвої лайки. Ну про це добре, мова про інше.

Про відносини після пологів. Коли я народила перші тижні були щасливими. Ми не лаялися. А потім почалося. Постійні звинувачення що я роблю все не так з дитиною, я намагаюся з усіх сил бути хорошою мамою, може десь і помилюся, але я не опускаю рук. День у день чую що я погана мати. Я цілий день займаюся дитиною, крім цього прибираю.

Чоловік став звинувачувати що нічого не роблю, погано прибираю. Він постійно обзиває мене тупою, ненормальною, кричить на мене. Мої нерви не витримують. Якось довів мене до нервового зриву, я вирвала сторінки з паспорта. Плюс до всього я не хочу близькості, я не розумію чому так відбувається. На цьому ґрунті лаємося кожен день.

Мій чоловік не працює другий рік, все на що живемо це гроші коли я працювала, а потім що мені платять декретні. Батьки допомагають. Я не курю і не п’ю, а ось чоловік часто. Краще б дитині купив підгузків або їжі. Він дитині жодного разу нічого не купив. Займається з ним мало.

Нещодавно захворів малюк у нас, а градусника немає і грошей немає на нього, взяли у сусідів. А потім він попросив у мами 200 гривень і купив на них пиво. Моя думка про чоловіка повністю змінилася. У мене ще є кредит. Я попереджала його, що в мене кредит і мені треба платити. Чоловік відповів що буде працювати й допомагати мені виплачувати, я повірила.

А тепер в декреті платити мені нічим. У мене борги. А чоловік каже що якщо і вийде на роботу, то платити за мене не буде, декретні не дасть платити, що я їх зобов’язана витрачати на дитину. А якщо дасть мені 2-3 тис. на оплату, то я впаду в його очах.

Я відчуваю себе зараз приниженою. Ще стала відчувати себе старою, нікому не потрібною. Все чого б я не робила все роблю не так. У мене з’являються думки про розлучення. Найцікавіше що йти мені нікуди. Я сама живу у чоловіка. Своя квартира однокімнатна в ній живе мама. Мене з дитиною там ніхто не чекає. Мамі без нас там добре. Найняти житло потрібні гроші, а для цього треба чекати поки дитина піде в садок. У мене такі почуття зараз що життя скінчилося. Не знаю як жити далі.

Я раптом зрозуміла, що до вагітності у мене було купа можливостей. А зараз їх немає. Часом мені хочеться кинути все і поїхати одній в інше місто жити, де ніхто не чекає. Зупиняє тільки мій маленький син, якого дуже люблю. Я зроблю все щоб він був щасливий. Я розумію що не маю сили кинути його. А з ним мені не поїхати. Перш ніж виходити заміж дізнавайтеся людину краще, поживіть з ним. Не допускайте таких помилок. Може бути тоді життя після пологів стане яскравішим.

You cannot copy content of this page