Але сталося те, що мало — дочка завагітніла

Моїй дочці 25 років, вона, скажімо так, не красуня, працює в дитячому саду. Питання про влаштування особистого життя її якось не хвилювало, вона вважає за краще віддатися долі. Єдине, що вона хотіла, народити дитину, як то кажуть, «для себе». Ми з батьком були не проти, тим більше, що самі ще цілком фінансово спроможні, спочатку допомогли б, а далі вона і сама впоралася б.

Дочка кілька років бачилася з одним хлопцем, він з інвалідністю, зустрічалися час від часу, а десь із пів року тому вони вирішили бути парою. Хлопець не виглядає хворим, спокійний, добрий, працьовитий, їм подобається бути разом, та й хай собі.

Але проти їхніх стосунків стала його сестра — виявилося, інвалідність його за психічним захворюванням, а вона є опікуном. Вона надала всі довідки, і разом ми вирішили, що одружуватися вони не будуть, а нехай просто зустрічаються, якщо їм так добре разом.

Але сталося те, що мало — дочка завагітніла. У матеріальному плані ми жодних претензій не висуваємо, і без них впораємося, але постало питання про здоров’я майбутнього малюка. Відповідно почали обстежуватися. І тут посипалися діагнози один страшніший за інший — вітамінами тут не обмежиться.

Дочка засмучується, плаче, на роботі її хочуть звільнити, за часту відсутність. Я страшенно не хочу тиснути на неї зробити аборт, але ситуація сама підводить до цього рішення.

Коли свого часу я сама робила аборти – це мій гріх, моя відповідальність. Але вмовляти доньку на таке я не можу і не хочу. Як бути, у кого просити поради?

Хвора і, не дай Боже, розумово відстала дитина — ми не потягнемо це ні фізично, ні матеріально. Мені здається, такі люди мучаться самі і проклинають тих, хто дав їм життя.

Я багато бачила таких людей, у мене робота із цим пов’язана. Не зрозумію, чи я сама себе заспокоюю, чи навпаки, заводжу? Ні, все-таки чекаємо на останній аналіз, на хромосоми, а там, не знаю, Бог мені суддя.

Related Post

Нещодавно моя донька свякувала своє 17-річчя, коли я подивилася фото з того свята, то втратила дар мовиНещодавно моя донька свякувала своє 17-річчя, коли я подивилася фото з того свята, то втратила дар мови

Хто має дитину підліткового віку, той знає, що це як жити на пороховій бочці. Навіть якщо ще вчора все було добре, то сьогодні вже можна бути за крок від катастрофи.