Світлана прокинулася від того що щось сильно стукнуло біля дверей. Вона вдягла халат і пішла дивитися що ж там сталося. Вийшла на вулицю і ледь не зомліла.
Колишній чоловік, який колись пішов від них, ще рік назад, від якого не було ні слуху ні духу неочікувано повернуся. Так не просто повернувся, став дрова рубати. -7 ранку, ти що зовсім поїхав?
Діти повстають зараз, то буду мати клопіт, чи тобі вже геть повідбивадо, кажу покинь та сокиру, тепло зараз в хаті, нема чого, як хочеш розім’ятися то біжи до сусідки, вона овдовіла нещодавно, всіх приймає, сердешна.
-Свєт, ну нащо ти так, я ж до вас вернувся, до діток, до тебе. Приймеш? Я все зрозумів, зробив висновки.
-Хах, зрозумів він, повернувся, оце благородний, поки ти робив висновки то діти виросли он як, поки ти думав мені що треба було, на паузу їх поставити, сказати почекайте, поставити їх в сервант і чекати нагоди, поки ти вирішила щось.
Та я чути нічого не хочу, бачити тебе не хочу, іди геть. Висварилася Світлана, та в слух цього не сказала, просто відчинила двері перед ним впустила в хату і заслонила назад, 7 ранку все ж.
Вона жахливо хотіла спати, тому гостем не займалася, вляглася знову в теплу постіль, перед цим перевіривши чи сплять ще діти, і заснула. Олег бродив по будинку. Він думав, репетирував про себе що скаже дітям, думав як заговорити з нею, він то повернувся, мужик.
Побачив що полиця висить як треба, крани поремонтовані, камін обкладений гарним дорогим каменем. При ньому хата сипалася, а зараз, невже завела собі когось.
Десь о 10 прокинулися діти, і Свєта разом з ними див лася мультики, потім пішла готувати сніданок, лишивши дітей на батька. А він, добрий тато, не знав навіть про що з ними поговорити. Сидів мовчки і тільки стало сил що посміхатися.
А пообіді, коли всі пішли на вулицю, Світлана винесла тільки но випрану білизну сохнути, там то Олег і побачив чоловічі штани, кофту, ще якісь речі. Почав допитуватися, Світлана сказала, що зараз все побачиш, ось тільки 5 стукне.
Дійсно коли на годиннику було 17.00 в калітку зайшов хазяїн тих речей, кремезний чоловік, з бородою, розмовляв з кимось по телефону і на вигляд був дуже суворий. Але тільки побачив своїх дівчат, відразу помінявся і посмішка розтягнулася на все обличчя.
Олег дивися за тим вже з-за хати, з садка, розумів що тут нема йому місця. Але Свєта, нащо вона тоді дала йому надію, нащо впустила до хати, до дітей, нагодувала зранку, нащо, може в її серці ще жива надія що все буде добре, чи це вона так познущалася?