Наталя була дуже хорошою лікаркою, вона працювала у офтальмологічній лікарні і допомагала пацієнтам відновити зір.
У неділю жінка мала поїхати в інше місто до сестри на весілля. Вона дуже хотіла побачити Злату, бо давно уже до неї у гості не приїжджала. Колись вони були завжди разом, але після переїзду у столицю Наталя з молодшою сестрою майже не спілкувалась.
Жінка сіла у автобус, але через дві години він зламався. Вона дуже боялась не встигнути, тому вирішила не чекати наступного автобуса та піти до найближчої автостанції самотужки.
Але після того, як вона пішла почав падати сильний дощ, а в Наталі не було з собою парасолі і мобільний телефон, як на зло, розрядився. Жінка зрозуміла, що заблукала і дуже змокла, тому вона вирішила постукати у двері найближчого будинку, їй здавалось, що гірше уже бути не може. Двері відкрив високий чоловік.
Вона розповіла, що в неї трапилось та попросила дозволити їй зателефонувати. Чоловік запросив її в дім та дав телефон, поки вона із кимось говорила, він заварив чай і запропонував почекати у нього вдома поки дощ перестане лити. Жінка погодилась і вони довго розмовляли, аж поки не почули, що з сусідньої кімнати батька кличе його дитина.
Олег пішов і за декілька хвилин привів за руку дівчинку.– Це моя донька – Вікторія. Їй стало страшно, вона тільки що прокинулась.
Два роки назад у неї почались проблеми із зором і тепер дівчинка погано бачить, тому я стараюсь завжди бути біля неї. – сумно сказав чоловік.
– А ви її лікарю показували? – Так. Він сказав, що потрібно зробити операцію. Але я не маю грошей, щоб заплатити за неї.Жінка зрозуміла, що недаремно обставини склались так, що вона потрапила у цей будинок. Зламаний автобус, дощ – це не випадковість, вона має допомогти цій дівчинці.
Після цього випадку жінка зрозуміла, що випадковостей не буває. Вона прооперувала дівчинку і дитина знову добре бачить.
