Є в нас, значить 2 бабусі. Зоя – мати чоловіка, доброї душі жінка, яка має 5 дітей і 10 внуків. А є моя мама – Марта. Моя мама, звісно, я її люблю, не подумайте. Але моя мама трішки, як то сказати, своєрідна, чи що.
В неї своє поняття любові. Внук в неї один, я теж єдина дитина, але якби мама повернула все трішки по-іншому, то цієї ситуації не сталося б.
Зоя, мама чоловіка, привозить домашні продукти раз в місяць, приїздить не часто, пахне пиріжками і малиновим варенням.
Грошей в неї не багато, живе на пенсію, кожному намагається приділити увагу, кожного не обділити, пожаліти. Моя мама працює, має непогану зарплатню, та ще й здає одну з квартир.
Грошей в неї достатньо і на свої потреби, і на те що вона хоче купити дитині. Я нічого не прошу, все від щирого серця, я так думаю.
Але разом з тим, мама не випустить можливості показати свою перевагу над іншою бабусею. От на Новий рік Зоя подарувала теплі шкарпетки і цукерки, моя – приставку.
На день народження Зоя іграшкову машинку на пульсу, моя – електромашину в якій можна їздити. Звісно ж дитина це як губка в себе вбирає.
І тут же заявляє: “Баба Зоя, не приїду до тебе більше, ти скупа в жадна, не те що інша бабуся”. Мені від такого самій неприємно стало, я уявляю як свекрусі.
От тепер не знаю що сказати, як до ладу все привести, так би мовити баланс відновити. Просити дарувати однакові подарунки я не можу, на маму теж не ображаюся, вона старається, а свекруху школа, вона ж останнє віддасть. Допоможіть хоча б порадою.
