Дивно, що під забороною те, що дуже бажане. Я пам’ятаю, як в дитинстві у бабусі одна з кімнат була завжди закрита на ключ. Не знаю чому, але бабуся забороняла мені з сестрою туди заходити. І якось, коли бабуся пішла на Пошту, ми з сестрою стягнули ключ з її кімнати і відкрили замок.
У приміщенні за замкненими дверима майже нічого не було: старе ліжко з трьома матрацами, в кутку цілою горою були складені скляні трилітрові балони і драбина. Я навіть не можу передати того розчарування, яке тоді відчув. Видно було, що сестра теж чекала чогось більшого. Я чомусь уявляв, що у бабусі в кімнаті зберігаються скарби, піратську скриню або зброю. Звісно, нічого з цього не було.
Зараз мені 27 років. В кінці минулого року до нас на роботу влаштувалася дуже красива дівчина. Став проявляти їй знаки уваги майже з перших днів.
З’ясував, що вона була незаміжня. Почав наполегливіше залицятися. Бували дні, коли їй проходу не давав, задаровував квітами, подарунками.
Ну нічого не допомагало. І на початку лютого у нас все склалося – стали ходити на побачення, зустрічатися. І в якийсь момент просто відрізало.
Вона перестала здаватися цікавою і привабливою. За кілька тижнів я зрозумів, що з нею нема про що поговорити, та й взагалі при ближчому знайомстві вона виявилася зовсім не такою, якою я собі уявляв. Пустишка. Як та кімната в дитинстві, яку бабуся закривала на замок.
Шкода, що все заборонене і неприступне так сильно манить.
