У 10 класі взимку батьки запропонували записати мене до автошколи, я погодилася та почала ходити на заняття. У мене мало бути 10 занять по 3 години щонеділі.
Досить-таки швидко я пошкодувала, що вирішила піти, тому що навчалася шість днів, до того ж, вранці у неділю о 9:00 автошкола. Плюс все це було взимку, і в приміщенні (в автошколі) було дуже холодно, волого, вогко, всі сиділи в верхньому зимовому одязі. Звісно, 3 години занять я прогаяла, зовсім не могла сфокусуватися, хоча вчитель був чудовий. До того ж 3 із 10 занять я пропустила, бо писала олімпіади.
Після проходження теорії я зрозуміла, що нічого не засвоїла. Далі була практика, її ми відклали до літа. Я відкаталася 10 занять з інструктором (хоч і інструктор був такий собі, дуже мовчазний, неохоче відповідав на запитання) та зрозуміла, що не зможу скласти навіть внутрішній іспит. Я вчу теорію, але все одно роблю купу помилок, багато чого не розумію, і обсяг, який я маю вивчити лякає. На практиці теж постійно плутаюсь у знаках і боюся їздити необ’їздними маршрутами.
Я втомилася від батьків, вони щодня тиснуть на мене, що я нічого не здала, а вони витратили гроші. Це просто нестерпно, вони кажуть, що я сама захотіла отримати права і нічого не довела до кінця, все літо промаялася і не підготувалася, а вони через мене спустили гроші на вітер. Але я не можу скласти внутрішній іспит, я зовсім не готова, я не розумію занадто багатьох речей у квитках, адже я багато пропустила в теорії, звісно про практику і мови бути ніякої не може. Але їхні постійні, щоденні докори доводять мене до сліз, я почуваюся винною, що не зможу отримати скоринку від автошколи.
Батькам я говорила, що потім, через кілька років, коли точно буду готовою, сама оплачу автошколу і здаватиму, але вони все одно щодня тиснуть, що я повинна здавати зараз, адже вони витратили гроші.
Допоможіть, будь ласка, порадою.
- Знову не спав? - Ірина подивилася на чоловіка з невдоволенням і прихованим жалем. Їй…
Знову. Той знайомий гіркий присмак розчарування заповнив Лілію, щойно вона кинула погляд на екран телефону.…
З боку сім'я Лозових виглядала ідеально. Він інженер-конструктор на солідному, престижному заводі, вона дитячий тренер…
Андрій прокинувся через те, що хтось голосно грюкнув дверима на кухні. Він розплющив очі, подивився…
Юля щовечора засинала під тихий скрип старого дивана, наче чула, як дихає Аліса крізь відчинені…
Галина стояла навпроти дзеркала в коридорі, намагаючись зрозуміти, яке обличчя потрібно зробити, коли вперше зустрічаєш…