Як можна правильно виховати дитину, якщо всі родичі на це мають свою думку. Живемо разом із батьками дружини, стосунки були прекрасними, доки не народилася донька. З першого дня почалися суперечки, брати на руки дитину, коли вона плаче чи ні.
Коли дружина наполягала, що не треба потурати дочці, начебто всі погоджувалися, але варто було їй заплакати, як теща бігла і брала її на руки.
Коли дружина залишалася з донькою вдома сама, то іноді й поїсти не встигала, такі та їй закочувала істерики, звикнувши, що всі крутяться біля неї. Природно починалися скандали та звинувачення: нас у бездушності, бабусю з дідусем в егоїзмі.
Але Маша вже стала ходити, і гуляючи з нею на вулиці, я іноді дозволяв їй і по калюжах побігати, і в снігу повалятися, повинна ж дитина якось розвиватися. Тут уже дружина почала мені говорити, що якби я цінував її працю, то краще стежив би за дочкою і не привів би її додому у брудному одязі.
Коли дружина одягає Машу на вулицю, та одразу сідає і намагається сама взутися, але дружина забирає взуття, швидко одягає та вручає її мені. Я намагався пояснити, що доньці скоро в садок і треба навчити її самостійно одягатися та збирати іграшки.
Бабуся відразу ж встає на бік моєї дружини, як вона думає, у неї на все є правильна відповідь: «у неї ще все попереду, всього навчиться і нічого змушувати її зараз».
Заперечувати марно, лише створить конфлікт у сім’ї. Нещодавно поїхали в гості до моїх батьків, і коли пристрасті трохи вщухли від зустрічі з онукою, сказали ввечері: «що ви так дитину розбавили?». А Маша від нових вражень не хотіла лягати спати.
Може, комусь дідусі з бабусями допомагають вирощувати дітей, але я хотів би жити окремо і виховувати свою дитину без них. А то що буде коли дитина виросте? Я не хочу, щоб моя донька виросла розбещеним нахабним дівчиськом.
