Нам з дружиною довелося чимало поїздити по зйомних квартирах. І до того як ми узаконили стосунки, і після. Це завжди незручності. Ні ремонт не зробиш, ні кота не заведеш. Про дітей і зовсім думати не смієш. Гроші платиш за чуже житло, в якому у тебе немає ніяких прав. У будь-який момент можуть попросити на вихід.
Тому ми дуже хотіли обзавестися своїм житлом. Нехай невеликим, хай не прямо біля роботи (благо у нас місто невелике, можна швидко доїхати, куди потрібно), але своїм. Підробляли, економили, відкладали, дивилися варіанти, сумнівалися …
Але в підсумку ми таки змогли придбати однокімнатну квартиру. Для нас з дружиною це було велике свято. Звичайно, довелося і в кредит влізти, і у друзів грошей позичити. Коротше кажучи, розплачуватися нам тепер ще не один рік, але нас це не лякає. Більше не потрібно платити за оренду, тому ми впораємося. Інакше і бути не може.
До речі, у батьків ні з мого боку, ні з боку дружини ми грошей не брали. Все самі. Вони люди небагаті, живуть в передмісті, там багато не заробиш, а витрати завжди знайдуться. Та й якось комфортніше себе почуваєш, коли купуєш своїми силами, а не випрошуєш останнє у рідних.
Ми вважали, що батьки розуміють, в якому ми становищі, який у нас зараз важкий час, коли кожна сотня гривень на рахунку. Але батьки наче змовилися. І почали вимагати, щоб ми всіх запросили на новосілля і влаштували свято. Ось такі запити!
Пояснювали їм, що до чого, а вони не розуміють. Доводять нам, що якщо ми змогли квартиру купити, то чого нам коштує сім’ю в гості запросити. Так само, мовляв, усі завжди робили і роблять. Традиція. Інакше не по-людськи виходить.
Не хочеться сваритися з батьками, але разом з тим неприємно, що вони ставлять нас в таке незручне становище. Це що ж, нам знову доведеться гроші позичати, щоб для них новосілля влаштувати?
Причепилися зі своїми традиціями! Хто цього зараз дотримується? Грошей немає, а вони свято вимагають. Навіть не знаємо з дружиною, як вчинити.
Важкий блокнот для звітів лежав просто під величезною чорною лапою. Тайсон, розтягнувшись на моєму невисокому…
Марина вже майже закрила додаток банку, коли вирішила перевести на накопичувальний рахунок ще дві з…
На кухні аж задзвеніли тарілки — Денис з розмаху грюкнув долонею по столу, підсуваючи до…
Єлизаветі Петрівні було сімдесят три. Вона жила сама у маленькій квартирі на третьому поверсі старого…
Нарешті все пройшло. Усі жалобні заходи позаду. Можна повертатись додому. Олег поїхав ще п'ять днів…
– Знову? Кирило, тобі не здається, що ці перекази вже стали закономірністю? - Скривилася Олена,…