З початком повномасштабної війни дохід нашої родини дуже знизився. Чоловік має бізнес, а я йому допомагаю у мір сил та здібностей. Раніше такий ритм життя дозволяв нам почуватися ледь не багатіями.
Ми у шлюбі сьомий рік, маємо трирічну донечку. Бізнес дозволив нам придбати власну трикімнатну квартиру і зробити в ній гідний ремонт. Далі за планом була автівка, подорожі, квартира донці … Але все змінилися із точністю до навпаки, зараз майже все зароблене йде назад у бізнес, просто щоби втримати його на плаву.
Зниження купівельної спроможності у людей, перерви на сирени були першими ластівками. Зараз із відключеннями світла бухгалтерія говорить, що наш бізнес нас і доб’є. Неможливо набрати обертів і відновитися, кожен день гірший від попереднього.
Друзі і родичі нам не вірять, але ми не маємо жодних заощаджень. Все в роботі і в квартирі. Досі маємо платити за побутову техніку і меблі, які придбали за “оплатою частинами”.
Днями чоловік нагадав мені, що я взагалі-то маю власні доходи, просто батьки роками складають їх до власної кишені. Справа в тому, що від дідуся мені лишилася гарна і простора квартира.
Поки я була неповнолітня, то батьки її здавали. Після весілля ж вони вперлися, що не треба ось так одразу починати там жити, нехай спочатку мій хвалений чоловік себе проявить. Роками ми всі закривали очі на цю несправедливість.
Чоловік каже, що гроші за оренду мого майна належать мені. Так, я можу допомагати з них батькам, але я маю мати до них доступ. Вони ці кошти роками привласнюють і витрачають, як їм заманеться. Зараз же ця сумма могла б відчутно допомогти, піти на побутові витрати, на дитину і виплати по розстрочкам.
Я вагаюся чи починати цю розмову. А чоловік дивиться на мене і дивується. Це ж навіть не означає продати квартиру, хоча я і на це мала і маю право. А я не знаю як говорити з батьками, я досі ніби школярка, що боїться щось попросити у мами і тата.
Чоловік днями віддав мені все що маємо з коштів. Переді мною постали всі необхідні оплати і турбота про родину. Я розумію, що в листопаді, я матиму нелегкі питання. Наприклад, що важливіше, необхідний доньці курс уколів чи тепле взуття? Також матиму суттєво економити на харчуванні, що для мене недопустимо по відношенню до дитини.
Я знаю, знаю, що маю поставити батькам ультиматум і забрати власні кошти у родину. Тільки досі не уявляю, як це зробити.
