Більше він мені не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення. Просто зник

Моя історія розпочалася 4 місяці тому. Я зустріла гідного, як мені здавалося, супутника життя. Ми почали зустрічатись. З перших днів він доглядав мене. Дарував квіти, писав вірші. Постійно твердив, що я найкрасивіша і найкраща. Мене дуже бентежила його увага. Не звикла я до такого. Зазвичай усі стосунки зводилися до простої формули — зустрілися, випили, розбіглися.

Мій колишній чоловік три роки тому кинув мене з дитиною одну. Без засобів для існування. Я виживала як могла. Депресію глушила. У душі оселилася туга та розпач. Аж тут він з’явився. Високий, симпатичний. Але, на жаль, не мій типаж.

У ньому було багато позитивних якостей. Добрий, спокійний, ввічливий, успішний. Але з ним було нудно. Не було вогню та пристрасті. Він любив читати книги вечорами, багато працював. І приїжджав на перший мій поклик. Допомагав по дому, підкидав гроші на життя. До моєї дитини ставився, як до рідної.

Але проблема у моєму характері. Я звикла до іншого типу чоловіків – владні, зухвалі, бабники та альфонси. Цей чоловік здавався мені слабким і м’яким, хоч за фактом він гордий і дуже сильний. Він все мені прощав, дбав. Я нахабніла і сіла йому на шию. Тягнула гроші, гуляла. Провокувала його на грубість.

А він поблажливо посміхався і мовчав. Проте одного разу я перегнула, сильно образила його. І він пішов. Я благала його пробачити мені кілька днів. Він повернувся. Так само допомагав мені, але став задумливим і мовчазним. Я кинула погані звички, пішла зі старої роботи, і влаштувалась на нову, добре оплачувану.

Все було нормально, я працювала, крутилася, як дзиґа. Моє життя налагодилося. Почала знову спілкуватися зі своїми родичами, навела у справах лад. Правда, часу на мого залицяльника не було зовсім. Він спитав у мене, чому я забула про нього. Я відповіла, що на стосунки немає часу,

Два дні він не дзвонив і не писав. Потім надійшло повідомлення, що ми розлучаємося. Я не хотіла цього, але він сказав, що так буде краще для мене. І побажав знайти чоловіка своєї мрії, бо він випадковий пасажир у моєму житті.

Більше він мені не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення. Просто зник. Я питала його друзів, як він. Вони мені відповіли, що він дуже любить мене, але назад не повернеться. Навіщо він тоді пішов?

Related Post

Ми не зможемо вчасно в’їхати в нове житло, і через це я постійно засмучена. Ще й свекруха з нами поселиласяМи не зможемо вчасно в’їхати в нове житло, і через це я постійно засмучена. Ще й свекруха з нами поселилася

Знаю, буде багато людей, які засудять, але треба виговоритись, бо більше нікому й ніде. У нас чудова сім’я і ми завжди плануємо все заздалегідь, коли чекали на першу дитину, подбали

Пішов на побачення з двометровою дівчиною з жалюПішов на побачення з двометровою дівчиною з жалю

Коли я вчився в десятому класі, у нас з’явилася новенька. Раніше в нашій школі не навчалася. Новенька  була двометрового зросту. Провчилися вже півроку. І якщо ми продовжували спілкуватися своїми маленькими

Чи маю я право на цьому етапі ставити такі запитання? Адже вона жила своїм життям. І тут з’явився яЧи маю я право на цьому етапі ставити такі запитання? Адже вона жила своїм життям. І тут з’явився я

Я вирішив зав’язати серйозні стосунки з однією молодою жінкою з роботи. 10 років працювали разом. По роботі бувало всяке. Навіть сварилися. Але це робота. Я її давній таємний шанувальник. Їй