Біологічний тато раптово дізнався, що я не ношу дароване їм по батькові та обурився цим фактом. А по батькові я змінила ще в чотирнадцять років.
Мені зараз тридцять років, про те, що в мене є батько, я знала й раніше. Навіть бачила його частенько, тому що містечко у нас хоч і не маленьке, але торкнися чого – виявиться великим селом.
Мати з батьком у шлюбі не була. Він її вмовив залишити дитину, обіцяв одружитися, навіть жив з нами ще пів року після моєї появи, а потім сказав мамі “вибачай, кохаю іншу”.
На мене батьківське кохання теж не поширювалося. Бачила я його випадково, про те, що цей мужик – мій батько, я дізналася від сторонніх людей, як це часто буває в таких містечках, як наше. Всі пліткують.
Мама розповіла правду, відповіла на мої дитячі запитання, яких у мене було небагато. Я дізналася, що так, це і є мій татусь. Ні, він не рвався зі мною спілкуватися, а за всі мої дев’ять, на той момент, років життя аліментів заплатив тисячі дві від сили.
На аліменти мені тоді було все одно (я не дуже розуміла що це), мама примудрялася сама забезпечувати гідний рівень життя, ми нічого не потребували. А ось те, що тато просто ігнорує факт мого існування, мене зачепило.
Я зажадала від мами допомогти мені змінити по батькові, коли з’явиться така можливість. Мені не хотілося мати нічого спільного з цією людиною. До батька в мене була якась гидливість. Навіть машину йому подряпати не хотілося. Мені взагалі тоді найбільше хотілося, щоб він кудись поїхав, зник і щоб ніхто не знав, що саме ось цей мужик – мій батько.
Але тато нікуди їхати не збирався, у нього тут сім’я, нові діти, яки з’явилися у шлюбі, всі справи. А тема з тим, що я його дочка вже давно вщухла.
По батькові я змінила, коли отримувала свій перший паспорт. Навіть не пам’ятаю, щоб із цим були якісь труднощі. Просто написала якусь заяву та й усе.
Після того, як я змінила по батькові, у моїй голові щось клацнуло і я просто викинула всі думки про тата. Мені він став нецікавий.
Я продовжувала вчитися, закінчила школу, вступила до університету в нашому місті, здобула освіту і стала шукати роботу. Місце знайшлося не одразу, але воно знайшлося.
За іронією долі в цій же фірмі працював і мій батько. Але я не збиралася втрачати перспективне місце роботи через те, що він також тут працює.
Емоцій у мене до нього давно ніяких немає, він не мій керівник, навіть робота на різних поверхах. Тож часті зустрічі нам точно не загрожують.
На роботі, звичайно, швидко стало відомо, що я позашлюбна дочка мого тата, хоч я нічого нікому не розповідала, це не в моїх інтересах.
Плітки якісь ходили, але не та я величина, та й мій тато не велика шишка, щоб про це продовжували говорити довгий час. Попліткували та забули.
Але через пів року після того, як я знайшла роботу, у нас був корпоратив, на який треба було піти в обов’язковому порядку. Був там і мій тато. Ось на корпоративі, трохи прийнявши на груди, тато і підійшов до мене з’ясовувати стосунки. Хоча до цього старанно вдавав, що мене не помічає. Суть його претензії була в тому, що я посміла змінити в документах по батькові, чим сильно його образила.
Йому прикро, що рідна дочка не носить його по батькові! Типу, прізвище своє він мені дати не міг за низкою життєвих обставин, але по батькові дав.
Так хотілося йому ляпаса дати, щоб замовк… Де він був майже тридцять років? Жодного разу не прийшов, не допоміг, не підтримав, натомість вважає, що якісь претензії має право висловлювати, негідник!
Я не стала розпускати руки, хоч стримувалася насилу. Тільки сказала “татку”, що якби він зійшов до того, щоб мені дати своє прізвище, то я і його б змінила, тому що з таким негідником мені хочеться мати якнайменше спільного.
Він так почервонів, що я думала лусне. Але ні, прошипів щось і пішов геть. Сподіваюся, що назавжди. А якщо раптом від образи спробує мені псувати життя, я не розгублюсь, а псуватиму йому у відповідь. Оце так “батько” хай йому грець. Образився він.
