Брат мене підставив. Хоча я впевнена, що в нього самого на це мізків не вистачило б, там не обійшлося без його дружини, це точно вона йому накапала.
Ось відчувала, що не треба з братом зв’язуватися, але батьки наполягли. Рідні ж люди, а брат все одно шукав на цю квартиру орендарів.
Після весілля наші батьки та батьки невістки скинулися молодим грошима, та запропонували обирати: або вони ці гроші внесуть як перший внесок за двокімнатну, або одразу купують однушку.
Молоді вирішили купити одразу однокімнатну без іпотеки. Знайшли досить дешеву квартиру, але її ціна обумовлювалася тим, що ремонту там не було років тридцять.
Брат з дружиною це цілком влаштовувало. Вони купили квартиру, планували поступово робити у ній ремонт, але за два роки так і не зібралися, а потім раптово не стало бабусі невістки.
Так у них з’явилася двокімнатна, в яку вони й переїхали, бо там і місця більше, і свіжіший ремонт. А однокімнатну з ремонтом “того віку” вирішили здавати.
У нас із чоловіком все було набагато скромніше. Нам теж подарували гроші, але їх вистачило лише на перший внесок у будівництві. Тобто гроші ми вже платимо, але будинок поки що будують.
Забудовник перевірений, тому будинок точно здадуть, але річ у термінах. Поки його будуватимуть, нам із чоловіком треба було десь жити. Мама і порадила звернутися до брата.
– А що? І їм зайва копієчка, і вам не доведеться переживати, що господарі можуть виселити вас в будь-який час, – переконувала мене мама.
Мені не хотілося зв’язуватися з братом, бо він такий тюлень, що дружина їм крутить, як флюгером, а у дружини там свої таргани в голові. Але мама переконала, та ще й брат зателефонував. Загалом, вирішили ми винайняти ту квартиру. Рік жили спокійно, ніхто нас не чіпав, брат взагалі не з’являвся.
Ми виплатили всю суму за квартиру, але будинок все ще будувався, тож жити нам ще довго доводилося у квартирі брата. І вирішили ми, що треба створити собі якийсь комфорт. Зателефонувала братові, запитала, чи не буде він проти, якщо ми трохи ремонтом займемося. Брат сказав, що якщо від нього нічого не потрібно, то вони з дружиною згодні.
Робити євроремонт у наші плани не входило, але ми освіжили шпалери, оновили затірку між швами в санвузлі, обклеїли шафки, та ще й купу всіляких дрібниць.
Квартира не стала цукеркою, але жити в ній було вже приємно. Раніше й заходити було неприємно, все якесь замизкане, вицвіле, а зараз хоч свіже й чисте. Ми тільки встигли закінчити всі намічені покращення, як зателефонував брат і заявив, що вони з дружиною хотіли б прийти до нас у гості.
– Ремонт оцінити, та й взагалі, давно ми не бачилися, – поспішив пояснити брат, правильно зрозумівши моє німе питання “а якого дідька?”.
Нам не складно. Накрили вечерю, дочекалися брата з дружиною, показали їм покращення. Дружина брата аж світилася від радощів і все нахвалювала. Вечір минув досить мило, ми поїли, поспілкувалися, навіть не посварилися жодного разу. Брат із дружиною пішли. Через тиждень після їхнього візиту дзвонить мені брат.
– У нас змінилися обставини, нам треба терміново цю квартиру продати.
А ми куди? Був же договір, що ми живемо там, доки будинок не здадуть! Але брат почав викручуватися, казати, що терміново знадобилися гроші, а в кредити влазити вони не хочуть, і взагалі ця квартира належить його дружині, а вона хоче квартиру продати.
Причому ми їм сплатили за пів року наперед. Але брат заявив, що нам зараз гроші повернути не можуть, квартиру продадуть, тоді й з нами розрахуються. А у нас вільні гроші пішли на ремонт їхньої квартири. Ми ж не думали, що нас звідти так просто виселять. Але брата це не хвилювало, точніше, його дружину.
Зателефонувала батькам, може, в них вийде брата напоумити, але мама сказала, що це неможливо. Невістка поспішає продати квартиру, поки ремонт свіжий, боїться, що ми все позатираємо і квартира впаде в ціні.
Ми відмовилися з’їжджати, доки нам не віддадуть гроші. Нам просто нема на що орендувати нову квартиру, а наш будинок ще не добудували. І нас не цікавлять істерики брата та невістки. Так не робиться, це не по-людськи.
Договір у нас усний, звичайно, але навряд чи вони ризикнуть нас кинути на гроші або вплутати поліцію в цю справу. Це буде великий хрест на якихось нормальних стосунках, а я теж напаскудити вмію, про що брат чудово знає.
Поки що живемо там же, де й жили. Брат щодня дзвонить і ниє, але я без грошей не піду. Ми їм і так ремонт даруємо, не вистачало ще в борги залазити, щоб винайняти квартиру.
