Вікторія після похорону своєї родини не могла довго перебувати у своїй квартирі сама. Все нагадувало про чоловіка, дочку та онука. Вони пішли із життя всі разом, – нещасний випадок.
Вікторія залишилася живою лише тому, що її не було в машині на той момент. Вона затрималася на роботі, звітний період. Та й чоловік обіцяв, що на вечерю вони вже повернуться.
Вони поїхали до матері Георгія, якій раптом захотілося побачити правнука – п’ятирічного Максима. Вікторію свекруха не любила, хоч відкрито це не показувала.
Мати Георгія була жінкою владною, любила, щоб їй підкорялися. От і цього разу вона захотіла побачити правнука.
– Везіть і все тут! Може мені до завтра жити залишилося.
А виявилося, що стара з косою чекала не на неї. Величезна фура пішла на обгін на шаленій швидкості, не помічаючи нічого на своєму шляху. Ніхто не встиг зреагувати.
Машина знесла три авто. Найбільше постраждала машина Георгія та всі її пасажири. Як виявилося, водій був під хмільними парами.
Сім’я так і не доїхала до владної бабусі. Свекруха почала дзвонити та висувати претензії до Вікторії:
– Ти навіщо його затримуєш, не відпускаєш! Чому зв’язку із сином немає, це ти так зробила?
А потім подзвонили… світло померкло. З жалобними заходами допомогли колеги, родичів Вікторії тепер не було, а рідня покійного чоловіка якось не особливо брала на себе ініціативу в організації.
Свекруха кричала і звинувачувала Вікторію, решта шепотілася, навіть не намагаючись заспокоїти матір покійного Георгія.
Вікторія в цій ситуації залишилася б сама, якби не начальник, який відправив допомагати їй двох молодих співробітників – чоловіка та дружину.
Вони її підтримали та допомогли з усіма жалобними заходами. Свекруха встигла і з цього приводу висловитись: – Молодий коханець!
Чоловік підійшов до неї й щось тихо їй сказав, та витріщила очі, злякалася і замовкла.
Усі заходи відбулися, Вікторія вийшла на роботу. Вона подякувала всім колегам за участь. Життя тривало, але це було зовсім не те. Вдень Вікторія працювала, увечері гуляла. У квартирі все нагадувало про рідних.
Минуло майже пів року, настала весна. Вона вирішила з’їздити на дачу, навести там лад. Георгій дуже любив будинок, вони всі його любили. Там було тихо, затишно, надалі вони навіть планували переїхати туди.
Вона дуже здивувалась, коли приїхала. Виявилось, що біля будинку стояла машина родичів Георгія. У хаті господарювала його мати та сестра, з-за хати пахло шашликами, і лунали чоловічі голоси.
– У чому річ, як ви сюди потрапили?
– Звичайним шляхом – через двері. Дім належав моєму синові, отже тепер він мій!
– Звичайним шляхом? Ви зламали замок?
– Зламали та вже змінили. Можеш забрати свої речі, ти, напевно, за цим сюди й приїхала. І ще! Скоро спадок ділитимемо. Від Георгія лишилася квартира, дача, вашої дочки квартира.
– Тобі п’ятдесят років уже трохи місця треба, у тебе ж нікого немає. Ти переїдеш у квартиру дочки, однієї кімнати тобі цілком вистачить.
– Свою звільни для моєї доньки та онуків. Та й ця дача буде наша. Речі забирай та повертайся до міста, готуйся до переїзду. Ти все зрозуміла?
– Ні, зовсім нічого не зрозуміла! На якій підставі ви тут?
– Ти нічого не розумієш? Дача мого сина була, тепер моя!
– Дача моя! То був будинок моїх батьків, яке право ви мали ламати замки?
– А мій син тут ремонт робив, можна сказати заново її збудував!
– Звільніть будинок!
– Ти що, істерику влаштовувати надумала? Розумієш із ким розмовляєш? Був би живий мій син…
– Був би живий, якби не ваше божевілля! Усі були б живі! Я викликаю поліцію.
– Викликай! Я вдома. Мене навіть дільничний знає.
– Це мій будинок! Проникнення зі зломом.
– Ти не посмієш!
Вікторія вийшла за хвіртку і викликала наряд. Приїхали швидко. Справді, свекруха з ними була знайома. Вікторію попросили залагодити конфлікт мирним шляхом. Свекруха тільки засміялася.
Довелося дзвонити до Анатолія. Саме він допомагав із похороном. Він та його дружина. Вікторія знала, що у нього є знайомі у поліції. За пів години до будинку під’їхала машина з мигалками, і Анатолій з Анею. Вікторія все пояснила.
– Документи на будинок є?
– Є, але у місті, у квартирі. Будинок точно мій. Вона знає, але вимагає. І квартиру вимагає віддати. Тільки обидві квартири записані на мене. І навіть, у якій дочка жила.
– Чоловік так хотів. Мабуть, знав свою родину. Спадщини немає. У нас навіть рахунку у банку немає, бо ми витратили все на квартиру для доньки.
Перелякана Вікторія розповіла всю розмову.
– У принципі, все ясно. Не зрозуміють, доставимо у відділок.
Свекруха знову сміялася, дочка її ходила гордо, чоловіки намагалися сперечатися. Довелося писати заяву, оформляти, везти до відділку. Свекруха і тоді кричала.
– І не соромно вам, жінка похилого віку, а зайнялися розбоєм. Групове тягне на більший термін. У вас тут ціле угруповання. Ваших знайомих із поліції теж покарають. Ви добре їх підставили, – сказав Анатолій.
Сімейку забрали.
– Дякую вам, ви мене так рятуєте. Я приїхала, а тут таке. Вибачте, що у вихідний відволікаю. Сьогодні тут треба все впорядкувати, а наступного вихідного приїжджайте, шашлик буде. Сьогодні також був, тільки не наш. Ці все встигли з’їсти.
– Ми б їхнє м’ясо і чіпати не стали. Дякую за запрошення, ми обов’язково приїдемо.
– А що їм загрожує?
– Напевно штраф. Я просто пожартував, налякав. Інакше вона не розуміє.
***
Вікторія прибирала будинок після “нових господарів”. Вони вже добре встигли погосподарювати. Покликала сусіда, щоб той допоміг поміняти замки. День пролетів швидко.
Заснула вона теж швидко. Їй снилася родина, вперше після їхньої заги белі. Чоловік, дочка та онук радісні тікали від неї величезним полем. Вона бігла за ними, але дуже відставала. Усі помахали їй руками та зникли.
У вихідні приїхали Анатолій та Ганна, привезли м’яса, зробили шашлик. Говорили та сміялися. Вихідні пролетіли швидко. А наступного разу із ними приїхав начальник, Іван Петрович.
– Вибачте, що ми його привезли без запрошення, але він завжди цікавиться вами, – тихо сказав Анатолій. – Він удівець, ви ж знаєте. Зовсім один.
Колектив їхньої маленької компанії став спілкуватися дуже тісно, можна сказати сім’ями. Невдовзі Аня стала мамою сина. Його появу відзначали усі. В цей день Іван Петрович зробив Вікторії пропозицію.
– А ви будете нашим дітям третіми бабусею та дідом. Згодні? – Запитав Анатолій.
– Згодні, звичайно згодні!
Про свекруху та всю її родину Вікторія більше не чула. Самі вони більше не лізли до неї. Тоді вони відбулися штрафом.
Хотілося б свекрусі все захопити, але немає таких повноважень. А тепер Вікторія під добрим захистом, та намагається будувати нове життя в іншій родині…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
