Ми з чоловіком жили в душу майже 30 років. Я вийшла заміж за Васю, коли мені тільки-но виповнилося 20. Він був трохи старший за мене і жив по сусідству.
Дуже довго бігав за мною і робив усе можливе, щоби я звернула на нього увагу. Якоїсь миті я зламалася і просто з головою пішла у стосунки.
Все було настільки казково, що всі довкола нам заздрили. Друзі та знайомі не розуміли, як можна так добре відчувати одне одного та розуміти з півслова. Мені й самій іноді здавалося, що все це сон і я скоро прокинусь.
Разом ми пройшли крізь вогонь та воду, завели дітей та поставили їх на ноги. Я була впевнена, що так само разом ми й постаріємо.
Але часом життя робить свої корективи. Все сталося раптово. Я стала помічати, що мій чоловік почав інакше поводитися.
Він купив собі новий нетиповий для нього одяг, уперше в житті сходив до барбера і змінив зачіску. Навіть парфум новий купив! Мені подобалися ці зміни, але внутрішньо мені ставало не по собі.
Зовсім недавно мій чоловік відзначив ювілей. Щоб привітати Васю із 55-річчям, до нас приїхала вся рідня. Коли чоловік говорив свій фінальний тост і дякував усім за присутність, він раптово сказав:
«Дорогі мої, хочу підняти цей келих за другу молодість! Зараз я як ніколи раніше почуваюся молодим, і це просто чудово!»
Мені подобалося, що Вася буквально світиться від щастя. Але я навіть подумати не могла, в чому полягає справжня причина цього. Буквально за кілька днів після свята до мене на вулиці підійшла незнайома жінка. Вона сказала, що їй треба поговорити зі мною. На вигляд їй було 30 років, не більше.
Було видно, що вона дуже переймається, не знає, з чого почати. А потім жінка заплакала. Крізь сльози вона сказала:
«Вибачте мені, я не хотіла, щоб все вийшло саме так. Але ви повинні знати, що я люблю вашого чоловіка. І прошу вас відпустити його. Він не хотів говорити вам, бо боявся зробити боляче. Але я більше не можу жити у ролі коханки!»
Я здивувалася і не знала, як реагувати на це зізнання. Але я ніби прозріла, багато чого в моїй голові стало на свої місця. Мені треба було все обміркувати та зрозуміти, що робити далі. Іронічно, що буквально наступного дня ми з чоловіком маємо святкувати річницю нашого весілля, 30 років спільного життя.
У нас вже був замовлений столик у ресторані. Тож я вирішила обговорити все прямо там. Кота за хвіст не тягнула, ми ж не діти вже. Запитала прямо, що відбувається і хто ця жінка. Виявилося, що це правда. Причому Вася зустрічається з іншого вже півроку. А до мене він відчуває, як висловився чоловік, лише духовну прихильність.
Було боляче від усвідомлення, що Вася мені брехав. Але треба визнати, що мій чоловік розпочав нове життя. Я думаю, що кожен із нас має на це право. Тож я просто відпустила його.
Не знаю, як довго триватиме ця інтрижка. А раптом це справжнє кохання? Час покаже.
Так чи інакше, я також хочу почати все спочатку. Незабаром я стану бабусею, про що так давно мріяла. Впевнена, що ця радісна подія стане ковтком свіжого повітря для мене!
