— Ну що, одумалася? Денис питає, як ти там. Він готовий поговорити, якщо ти вибачишся за грубість. — За яку грубість, мамо? — Ну як же, ти ж його практично вигнала! — Він сам пішов. — Тому що ти його довела!
Денис зблід. Кілька секунд подружжя дивилося одне на одного в тиші, яку порушували тільки звуки телевізора. — Денис, у мене новина! — Марина влетіла в квартиру, ледь стримуючи
– Сідайте. Що вигадуєте? Дитину будете мучити?
Морозний ранок, небо ще не встигло як слід прогрітися, а траса вже була вкрита тонким шаром інею, який блищав, наче його щойно посипали цукровою пудрою. У повітрі було
– Ось так! Був колись потрібний, був час ні дня без мене прожити не могли. Тепер – не до мене їм. Навіщо їм старий батько? Літні люди, вони нікому не потрібні…
Сергій Єгорович з ранку був у передчутті свята. Вчора приїхала дочка з родиною, на своїй машині, погостювати тиждень у рідному курортному місті. Зупинилася у брата – сина Сергія
– Спимо, пані? Підйом, корова сама не подоїться! Ганна глянула на телефон – тільки п’ята ранку. Вона все ж встала. Але свекруха далі була незадоволена. – Навіщо у ванну йдеш?! – запитала вона. – Потім вмиєшся, все одно брудна будеш
Ганна все життя була активною й енергійною. Вже в дитинстві, у дитячому садку, вона намагалася залучати інших дітей у різні ігри й допомагала виховательці робити для всіх зарядку.
– Залишилось у мене три тисячі, то треба до нового року щось купити, сьогодні вже двадцять дев’яте. І у січні до моєї пенсії пів місяця. Як будемо жити?
– Сергію, ти як? – торкнулася Рита чоловіка за плече. – Наче краще. – Вставай, я сніданок приготувала! – Зараз. Сергій підвівся, вмився і сів за стіл. –
— Вже пізно щось змінювати. Тобі ж під вісімдесят, мамо. Повернувся й вийшов, не давши й слова вимовити
Баба Люба з останніх сил підтягнула відро з крижаною водою від колонки. Важко переставляючи ноги, побрела втоптаною стежкою до своєї хати. Мороз пощипував щоки, а пальці ледь трималися
– Але ж мама не могла подарувати порожній конверт! – Могла! І подарувала! – Аня, не кажи нісенітниці. Мабуть, гроші випали. – Звідки випали? Конверт був запечатаний
Ганна посміхалася гостям, але всередині відчувала тривогу. Тридцять п’ятий день народження жінки святкували у ресторані – подія хоч приємна, але присутність свекрухи завжди викликала напругу. – Аню, –
У шафі, й справді, висіла старомодна блакитна сукня… Відкладена на потім разом з життям
Нещодавно отець Євген, мій знайомий батюшка, сповідав вдома жінку. Не стару ще. Близько шістдесяти. Була вона дуже хвора, практично не жилець. І ця сповідь була першою у її
– Якби я сказала правду, ви перестали б до мене приїжджати, – бабуся обіцяла віддати квартиру онукові, але переписала на іншу людину
– Мамо, тут якась помилка у квитанції, – Андрій тримав у руках платіжку за комуналку і хмурився. – Чому власник – Карпова М.І., а не Воронцова? Валентина Петрівна
– Мати одна виховує. Працює з ранку до ночі, додому пізно приходить. А хлопчик наданий сам собі… Ось і бешкетує
– Знову хуліганить! – обурений голос сусідки Антоніни Семенівни лунає по всьому під’їзду. – Вже втретє за тиждень ліфт зламав! Слюсар дядько Коля стомлено хитає головою, копирсаючись в

You cannot copy content of this page