– Маш, ну що ти істериш? – голос його звучав заспокійливо. – Коля добрий мужик. Він дуже самотній просто. Дружина пішла, діти не дзвонять… Ну, куди йому ще йти?
– Не мелькай перед очима! – гаркнув сусід. Я мимоволі застигла посеред своєї вітальні з чашкою чаю в руках. Коля розвалився на нашому дивані, а очі його, маленькі,
– Даша, нам потрібно поговорити про витрати. Твої витрати! Вірніше про те, яка ти марнотратка! Дарина завмерла з кулем на півдорозі до рота
– Даша, нам потрібно поговорити про витрати. Твої витрати! Вірніше про те, яка ти марнотратка! Дарина завмерла з кулем на півдорозі до рота. Сьома ранку вона ще до
– Жінко, я не танцюю…
Гості веселились. Наречений та наречена вже не сиділи, як прив’язані, а вільно пересувалися по залі. Кафе вибрали ближче до будинку, приміщення просторе, світле. Нарядили повітряними кулями, плакатами з
– Та два місяці тільки поживе, – запевняв чоловік. Через рік зовиця забарикадувалася в моїй квартирі і не відчиняла двері
– Скільки ще вона в мене житиме? – Вибагливо запитала я. – Ну… – Артем зам’явся і відвів погляд. – Скільки, Артеме? – продовжила насідати я. – Ну…
– А ми з татом вирішили розлучитися… Олег мало не подавився бутербродом: – Ви що, мамо, збожеволіли, чи що? Ви ж у мене найкращі батьки, мені всі хлопці заздрили! Та гаразд, мамо, це жарт такий…?
– Мамо, ви що, серйозно? – Олег зайшов до батьків, та батька не було вдома. Мама, звичайно, відразу ж посадила його пити чай. Бутербродів синочку гарячих запропонувала, знає,
– Аню, привіт. Слухай, тут така справа, – голос чоловіка звучав дивно відсторонено, та весело. Я не приїду на виписку. – У якому сенсі? Щось сталося? – Та ні, все чудово! Просто я їду відпочити. Розумієш, путівка гаряча підвернулася, ну як тут відмовишся?
– Ну що, матусю, готові зустрітися з татком? – посміхнулася медсестра, передаючи мені туго загорнутий пакунок. Он уже всі з квітами біля вікон зібралися. Я кивнула, притискаючи сина
-Віро, ну яка ж ти нерозумна! Навіщо ти всіх в гості водиш. Навіщо тобі все це треба? І так ледве кінці з кінцями зводиш
-Віро, ну яка ж ти нерозумна! Навіщо ти всіх в гості водиш. Навіщо тобі все це треба? І так ледве кінці з кінцями зводиш, – казали сусіди. -Це
– Вам взагалі нічого робити в цій кімнаті! Якщо Андрій вирішив дати вам притулок, ви могли б розташуватися у вітальні, тоді й диван не довелося б тягати! – У цій кімнаті дітям буде зручніше. А твоє сміття давно треба було викинути! Триста тисяч! Та там від сили на триста гривень
– Катю, тобі треба кидати бухгалтерію та розпочинати свій бізнес. Твої брошки, сережки, кулони – не просто краса, а чаклунство. І головне – практично ексклюзив! – Адже ти
– Наталко, ти що, взагалі перестала пилососити? У мене від цього пилу очі вже сльозяться! Глянь, килимом вже лежить…
– Наталко, ти що, взагалі перестала пилососити? У мене від цього пилу очі вже сльозяться! Глянь, килимом вже лежить… Наталя стиснула кулаки під столом, спостерігаючи, як Ольга Павлівна
– Діти ще маленькі – підростуть і зрозуміють, – кинув він і вийшов
– Діти ще маленькі – підростуть і зрозуміють, – кинув він і вийшов. На плиті булькає холодець, у кімнаті чекають діти, а Марина стоїть у передпокої й не

You cannot copy content of this page