Життєві історії
– Таня, доню, він молодший на п’ять років, та ще й з дитиною. Навіщо тобі це потрібне? – І що з того, що молодший? Хіба це помітно? А
– Зінко, ану йди сюди! – На всю вулицю дзвінко крикнула Наталя. – Микола Крук свататися прийшов. Зіна неохоче встала з грядки, витерла руки об пелену сукні та
– Ой, почалося! – Єгор скривився. – Ти у своїй трикімнатній квартирі зажерся зовсім? У тебе вона, як футбольне поле, стелі під три метри, район елітний. – Тобі
– Привіт, Світлано, як у тебе справи? Дівчина здивовано подивилася на слухавку, вона не зовсім розуміла, хто їй дзвонить – номер був невідомий, а голос незнайомий. Хоча останнім
– Так, Дашо, у нас новини. Я запросив на завтра свою маму, так що доведеться переглянути меню. Вона тепер у мене веган, пам’ятаєш? Вона хотіла поїхати до тітки
– Алло? Це квартира Миколи Сергійовича? – пролунав у слухавці нервовий жіночий голос. За її інтонацією можна було подумати, що у жінки тече зі стелі чи горить проводка.
– Яку гарну дівчинку ти нам подарувала, Юля, – захоплювалася дитиною свекруха Тетяна Іванівна. Дівчина посміхнулася і знову глянула на доньку. Їй було лише кілька тижнів, але Юля
– Гості з’їжджалися на дачу – здається, так це було у класика. На дачі у Лізи та Єгора сьогодні теж чекали на гостей. Тут збиралися відзначити день народження
– І де були мої очі! Якби я знала, що так буде, ні за що, за тебе не вийшла, – Олена кинула з обуренням ложку в мийку. –
Цю дівчину, яка була вже на досить пристойному терміні, я помітила на вокзалі ще в п’ятницю, коли виїжджала на заміській електричці на дачу. Вона відчайдушно дивилася у вікно,