Життєві історії
Джека подарувала йому дружина. За три місяці до того, як її не стало. Вони хотіли вівчарку. Вона навіть спеціальні курси закінчила, щоб завести цього цуценя. Казала: «Він стане
«Коли ж тебе вже не стане?» — прошепотіла невістка. Її подих був теплим і пахнув дешевою кавою. Вона думала, що я без свідомості — просто тіло, начинене ліками.
Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з
Хочу поділитися історією, яка сталася зі мною та чоловіком цього літа під час відпочинку. Вона ще раз доводить: не копай іншому яму — сам у неї й потрапиш.
– Мамо, вгадай, що в мене в руці? – Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб потішити її. – Не знаю, – розвела
Тридцять чотири роки! Сьогодні! Що вона має? Однокімнатну квартиру. Маленьку червону Тойоту. Улюблену роботу, непогану зарплатню. І самотність! А вісім років тому були мрії про щастя, трикімнатна квартира,
— Васю, це ти, рідний? — Так, мамо, я! Пробач, що так пізно… Голос матері, тремтячий від тривоги й втоми, долинув із темної прихожої. Вона стояла в старому
– Ти хоч розумієш, що наробила? – голос Наталії брязкотів від невдоволення. Ганна стояла посеред кімнати, стискаючи пальці так сильно, що побіліли кісточки. – Наталко, я… – Ти
– Тату, годі мого чоловіка доводити! – Роздратовано сказала Марія. – А чого він нахабний такий? – з обуренням спитав Степан Іванович. – Ти розумієш, думка в нього!
– Мишко, що з грошима? – я кинула на стіл його банківську карту і дивилася йому прямо в очі. – Третій місяць поспіль на карті майже нічого немає!