Життєві історії
Життя в селі у всіх на очах. І нічого не сховається від пильних сусідів. От і від Олега неможливо нічого сховати. Він балакучий на все село, іноді люди
-Олег, я прошу тебе… Олег. Я не зможу одна, розумієш. -Ніно, ну май ти повагу до себе, ти все-таки жінка. Я не хочу з тобою жити, розумієш? Навіщо
– Дівчино, – офіціант вимовив це так, наче в пристойному суспільстві промовив нецензурне слово, – ви це червоне вже хвилин п’ятнадцять у келиху розглядаєте. – Якщо чекаєте на
Важко опустившись на табуретку, Оля подивилася на годинник. Половина другої ночі. – Не дарма на роботі жартують, що перший день відпустки – найважчий. Стільки сьогодні переробила, – вона
Павло відкрив двері і увійшов в квартиру: -Кохана! Я вдома! Але йому ніхто не відповів. -З подружками зустрічається або в магазин пішла? – подумав він. Павло пройшов у
Рома грався на підлозі в теплій хаті, коли двері відчинилися і разом з холодом в хату зайшла чужа жінка. Вона підбігла до нього: -Синку! Синочку! Як же я
– Ти хоч розумієш, що не син, а виродок? – Тітка Тамара плюнула прямо на килимок перед моїми дверима. – Батько твій у труні б перевернувся, коли б
– Рито, я не розумію, у них із грошима проблема, чи що? – дивувався Семен. – Сказали б хоч. А то мовчать. Ніколи нічого не купують, навіть дивно.
– Вже минуло п’ять років, як нас покинув Михайло, – сказала Марина на поминках у колі своїх найближчих родичів. Поруч із нею сидів син, перед яким Марина була
Валентина розставляла товар на полицях. Робота така звична та рутинна вже робилася якось на автоматі. Спочатку розставити новий товар, потім перевірити всі цінники, а також – чи немає