Життєві історії
У п’ятницю Ірина оформила відгул. Після двох тижнів безперервної напруги, коли доводилося затримуватися в офісі допізна і навіть виходити на роботу в суботу, у начальника просто не вистачило
– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все – таки готування, це не твоє. – Я старалася, а вийшло, як завжди .. Марині
– Розлучайся, Женю, завтра ж подавай, я заважати не стану, – сказала я, акуратно складаючи дитячі речі у валізу. Євген завмер у дверях, його обличчя повільно наливалося багряним
Щовечора, засинаючи, Ірина думає: ─ Завтра буде новий день. Але настає ранок, і все починається спочатку, ніби хтось завів стару шарманку, і вона ніяк не може зупинитися, прокручує
Подруги прийшли ближче до вечора, одягнені у звичайний гарний одяг. Та й сама вдова була не в жалобі. Якщо щось і говорило, з приводу якої події вони зібралися,
– Рито, а ви з Вадимом уже скільки разом? Років зо два? – Запитала Лариса у подруги. – Так, близько того. Знайомі ми, щоправда, довше, але зустрічаємось майже
Марина дізналася про Артема у середу ввечері – за два дні до його приїзду. Роман сидів на кухні з винним виглядом, який вона за три роки навчилася розпізнавати
– Ну, привіт, сестро! Пустиш тижнів на два, га? – усміхнувся Кирило. Аліна завмерла на порозі власної квартири. Двоюрідний брат, якого вона востаннє бачила два роки тому на
– Це що, жарт такий? Що значить, у тебе є трикімнатна квартира? Звідки цікаво? – Пристала молодша дочка. – У вас же з татом грошей – кіт наплакав.
– Ну, як тобі? – Христина зробила пірует, піднявши пелену сукні, – Здається, я в ній трохи схожа на новорічну ялинку, строката така … але, знаєш, у хорошому