Життєві історії
– Як гадаєш, що нам подарує Леся? – Запитала Аня вже вся в передчутті. – Може, розщедриться на машину? Максим, який важко переварював гречку, яку Ганна ніколи не
Того дня Мар’яна почувала себе не дуже, тож зателефонувала на роботу і сказала, що не зможе вийти. Напевно, таки занедужала, адже вчора промокла під дощем. Вона довго чекала
– Мамо, а можна Аліна з Оксаною у тебе на дачі влітку поживуть? Ти ж цього року не збиралася їхати туди. Віра Степанівна кивнула. – Звичайно можна. Я
– Таня, доню, він молодший на п’ять років, та ще й з дитиною. Навіщо тобі це потрібне? – І що з того, що молодший? Хіба це помітно? А
– Зінко, ану йди сюди! – На всю вулицю дзвінко крикнула Наталя. – Микола Крук свататися прийшов. Зіна неохоче встала з грядки, витерла руки об пелену сукні та
– Ой, почалося! – Єгор скривився. – Ти у своїй трикімнатній квартирі зажерся зовсім? У тебе вона, як футбольне поле, стелі під три метри, район елітний. – Тобі
– Привіт, Світлано, як у тебе справи? Дівчина здивовано подивилася на слухавку, вона не зовсім розуміла, хто їй дзвонить – номер був невідомий, а голос незнайомий. Хоча останнім
– Так, Дашо, у нас новини. Я запросив на завтра свою маму, так що доведеться переглянути меню. Вона тепер у мене веган, пам’ятаєш? Вона хотіла поїхати до тітки
– Алло? Це квартира Миколи Сергійовича? – пролунав у слухавці нервовий жіночий голос. За її інтонацією можна було подумати, що у жінки тече зі стелі чи горить проводка.
– Яку гарну дівчинку ти нам подарувала, Юля, – захоплювалася дитиною свекруха Тетяна Іванівна. Дівчина посміхнулася і знову глянула на доньку. Їй було лише кілька тижнів, але Юля