– Ну, що – може, за синочком, татку?
– Як же так, люба? Я ж, начебто, все передбачив! – дивувався чоловік, маючи на увазі засоби контрацепції – тест показав дві смужки. – Наче – в саду,
Так, працюють усі! Але я працюю на трьох роботах одночасно, а ти як працював на одній і не напружувався, так і працюєш! А чому я працюю? Чому? Тому що ми сплачуємо кредит за твоїх батьків! Я втомилася! Ні ти, ні твої батьки нічого не робите, і тільки я тягну цю лямку!
Олена прийшла з роботи, переодягнулась і пішла на кухню. Там вона стомлено опустилася на табуретку і заплющила очі. Скільки минуло часу: хвилина, дві, п’ять? З цього стану її
Оксана прокинулася під ранок. Вона лежала із заплющеними очима, і прокручувала в пам’яті вчорашню неприємну розмову з чоловіком
Оксана прокинулася під ранок. Вона лежала із заплющеними очима, і прокручувала в пам’яті вчорашню неприємну розмову з чоловіком. Сергій приїхав з роботи, як завжди останнім часом, пізно. Оксана,
Коли чоловік за обідом оголосив всій родині, що вона «загуляла на старості років», Ніна не стала ні виправдовуватися, ні плакати. Вона мовчки встала, дістала телефон та ввімкнула запис
Коли чоловік за обідом оголосив всій родині, що вона «загуляла на старості років», Ніна не стала ні виправдовуватися, ні плакати. Вона мовчки встала, дістала телефон та ввімкнула запис.
– Ну як у вас так виходить, Аню? Зарплати в нас чотирьох практично однакові, але у вас завжди є і гроші, і їжа, а в нас то пусто, то густо
Андрій і Юра були рідними братами з різницею у віці 7 років. Дорослі хлопці жили вдвох у трикімнатній квартирі, а їхня мати — по сусідству з вітчимом. Брати
– Мені так не хочеться тебе надовго лишати! – схлипнула Ліда, – От якби у нас були діти … – Лідо, тільки не треба заводити цю стару шарманку про дітей. Ми з тобою це обговорювали не раз, – з розпачем вимовив Віктор, трохи відсторонившись від дружини
– Вітя, допоможеш мені речі зібрати? – попросила Ліда, поклавши голову на плече чоловіка, який сидів поруч і захоплено дивився футбол по телевізору. Чоловік окинув дружину невдоволеним поглядом
– Іро, ти що твориш? Ти з глузду з’їхала? Це ж рідні люди! Як ти з ними поводишся? – Це вони зі мною як поводяться? – спокійно запитала Ірина. – Цілий день я сама працюю, готую, прибираю, мию. Ви тільки їсте та критикуєте! Я втомилася
Ділянка дісталася Ірині від матері три роки тому. Вісім соток у садовій спілці “Мрія”, старий дерев’яний будинок з верандою, дві яблуні, парник, кущі смородини та полуничні грядки. Мама
– Ганно, Ганнусю, – голос сусідки тітки Наді був схвильованим. – Ти тільки не хвилюйся, але у вас трапилося нещастя. Будинок згорів!
– Ганно, Ганнусю, – голос сусідки тітки Наді був схвильованим. – Ти тільки не хвилюйся, але у вас трапилося нещастя. Будинок згорів! – Дякувати Богу не весь, а
– Візьми провину на себе, мені судові позови ні до чого! – Зажадав чоловік
– Візьми провину на себе, мені судові позови ні до чого! – Зажадав чоловік. – Що? – Здивовано запитала я. – Скажи, що ти була за кермом, –
– В тринадцять я стала матір’ю для шістьох. У двадцять один – відмовилася від усіх
Віра Степанівна вперла руки в боки, нависаючи над раковиною, де тринадцятирічна дочка люто терла сковорідку. – А ти чого ніс повісила, Вероніко? Сестричка незабаром з’явиться – радіти треба!

You cannot copy content of this page