Життєві історії
Було перше квітня. Як відомо день сміху та різноманітних розіграшів. У Оксани якраз видався вихідний. Чоловік пішов на роботу, а вона вирішила зробити генеральне прибирання в будинку, а
Ганнуся закохалася ще їй і 18-ти не було. Хлопець з їхнього села подобався їй давно, і вони всю весну провели разом, гуляючи по місцевих хуторах, ходили на річку,
– Яно! Привіт! Чула, що ти одружуєшся? Коли весілля? – Запитала Ліза. – У середині червня. – Послухай, а ти в курсі, що твій Гліб уже був одружений?
Оксана закінчувала останні приготування для прийому гостей. Сьогодні у них у будинку гості незвичайні, начебто сватання. Але вона не була впевнена, що батьки її майбутнього зятя Олега по-справжньому
– Яке ще музичне училище? – Мати жбурнула на стіл буклет, який Аня принесла зі школи. – Нізащо. Навіть не думай. Аня стояла біля дверей кухні, притискаючи рюкзак
– Ти серйозно, Семене? Двісті п’ятдесят тисяч? Просто так, на якісь «курси особистісного зростання»? – Вона хоче розвиватись, Костю. У цьому немає нічого кримінального, – Семен потирав коліно,
Сухувата старенька в старому, як вона сама, пальто стояла біля під’їзду на холодному листопадовому вітрі. На голові недбало зсунутий набік квітчастий в’язаний берет, що не прикриває сивого волосся.
Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг. Чи то погода так діє, чи то вихідний день, чи запах млинців, що тягнувся
– Мама, давай з нами. Я радісно подивилася на дітей і чоловіка, що бігали поруч: – Тільки пиріг дістану з духовки. Я зайшла на кухню, і натрапила на
Іван намагався тримати себе в руках. Як же так, такого не буває! Минуле накрило такою хвилею, та яка там хвиля, там дев’ятий вал. Минуле те зі сльозами і