Ліда подивилася на свекруху з вдячністю. Перебуваючи у її будинку, вона була спокійна за своє майбутнє. З такою мамою не страшні були жодні труднощі
– Нам що, знову до твоєї мами їхати? – грізно спитала Ліда чоловіка. Вона була дуже зла на нього. – Ні, з цим треба щось робити. Так далі
– Варя, я розумію, що тобі її шкода, але ж ми не знаємо її. Може, вона… – Може, що? Вона просто самотня жінка, яка забула, що таке тепло! І ми сьогодні можемо хоч щось для неї зробити!
Варя вискочила з квартири о десятій вечора тридцять першого грудня – мама згадала, що забула купити хліб і відправила її в магазин. На кухні вже шипіла курка в
– Та облиш ти ці забобони, мій дядько Вася, пам’ятаєш ж його, п’ять разів свідком на весіллях був, і сам вже втретє одружений. – Так при чому тут дядько Вася, він чоловік, на нього прикмета, може, і не поширюється … – Юля, ну ти ж розумна, школу з медаллю закінчила, університет з червоним дипломом, а віриш в такі дурниці!
Юлі було двадцять п’ять і їй дуже хотілося заміж. Але якось не складалося з особистим життям. Хоча чоловікам вона подобалася, починаючи від зовсім юних і закінчуючи дорослими чоловіками,
– Це мама? Тато, там мама… Я ж тобі казав… Пішов перший сніг, і ось вона…
П’ятирічний Сашко прокинувся раніше за будильник, заліз до батька під ковдру і схвильовано зашепотів: – Тату, а мені сьогодні мама наснилася. Федір миттєво прокинувся. – Мама сказала, що
І сьогодні, чим ближче підходив час до вечора, тим томливіше ставало на душі. Це перше застілля без нього. Без його квітів. Лише в пам’яті чуються слова, мелодії його пісень, які виштовхують на очі сльози
Віра Василівна сумно посміхнулася. Сьогодні у неї День народження. Якраз випало на вихідний день. Тепер ця подія не хвилювала, як раніше. Стала буденною і начебто зайвою. Пomeр цей
– Не треба так нервувати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Мишка труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо та водночас винно
– Не треба так нервувати, Олено! Нам же всього вистачає, а у Мишка труднощі, потерпимо, – чоловік усміхався примирливо та водночас винно. – Потерпимо? – злетіла у відповідь
– Ну все, мамо, я не маю часу, конференція починається. У нас все добре, бувай, – і донька відключилася. Ганна хотіла спитати, як онуки, але не встигла
– Ну все, мамо, я не маю часу, конференція починається. У нас все добре, бувай, – і донька відключилася. Ганна хотіла спитати, як онуки, але не встигла. Старший,
Терпляча сваха…
– Як ви могли так вчинити? – плакала Ніна Василівна. – Як так? – Здивувалася сваха, що нічого не розуміла. – Ви про що? – Ну, як –
-Краще б не брала той телефон, – зі сльозами ділилася Наталя своїми висновками з Алісою. – У нього там фотографії! -Чиї? – Аліса тримала Наталю за руку і дивилася в обличчя подрузі. -Різних жінок. Молоді, красиві… А ще листування…
Наталя з Алісою були найкращими подругами. Вони були знайомі з раннього дитинства, подружилися ще на дитячому майданчику, де їхні мами гуляли разом із доньками. Влітку, коли дні були
Василь і подумати не міг, що Олег обманює Людмилу, адже біля торгового центру він бачив саме його! Помилки бути не могло
Людмила чистила картоплю, як раптом подзвонили в двері. На порозі стояв друг її чоловіка Василь. -Люда, привіт! А Олег вдома? Поклич його будь ласка! – сказав він з

You cannot copy content of this page