Життєві історії
– Мені набридло це все! Знаєш, я зрозумів, що не готовий до сім’ї, – заявив чоловік. – Сергію… – прошепотіла Віка, колихаючи однорічного сина Мишка. – І що
– Бабуся, все! Жодних ні! Одну ми там тебе не залишимо, тож починай збирати речі. Багато не бери, тільки найнеобхідніше! Решту купимо тут! Бувай! – Мар’яна поклала слухавку,
– Алісо, не їзди ти до неї більше. Чуєш мене? – повчально говорила мама в слухавку. – Не їзди, я тебе прошу! Я щиро здивувалася такому повороту. –
У двері несподівано подзвонили. Ніна вискочила з теплого ліжка подивитися, хто це так рано у вихідний до них прийшов? Вадим спробував її утримати, але вона жартівливо струснула його
– Андрійку, ну скільки можна? Ти ж обіцяв мені, що поговориш з дружиною! – Катрусю, припини псувати мені настрій. Адже я тут, з тобою, а не там. Це
Микола забіг у квартиру і з порога вигукнув: – Мамо, ми з Ганною збираємося подати заяву в ЗАГС! Настрій у його матері Марини одразу зіпсувався. Адже вона мати
– Ну все, Маринко, тепер ти багата спадкоємиця, – Віктор відкинувся в кріслі й розреготався так голосно, що нотаріус скривився. – Пилки тобі дісталися, старі рубанки. Можеш майстерню
– Схоже, що моє тихе, спокійне й веселе життя добігає до кінця, – подумав Сашко, коли його дружина Юля оголосила, що у них буде дитина. – Ні, ну
– Усе приїхали, – водій фури вискочив із кабіни й затоптав недопалок. Двигун чхнув останній раз і замовк. Під брезентом напівпричепа лежало дванадцять тонн помідорів, які за чотири
Тридцять перше грудня. Двадцять хвилин на дванадцяту. Я різала олів’є. Кубики виходили рівні, акуратні. Навіть для себе однієї я не дозволяла собі різати абияк. То був мій спосіб