Головна

Життєві історії

– Господи, невже що з Андрієм? Третю ніч не можу нормально спати. То з вечора не можу заснути, то серед ночі прокидаюсь і все – немає сну. Ну що це таке? Андрій не відповідає на телефон, а ця його Валька мені ніколи не відповідала та не відповість. Така вже вона… Ой, Господи пробач, що сварюся
Життєві історії 0
Була ніч, вітер розігрався не на жарт і віяв на шибки вікон краплі дощу. Зої Федорівні не спалося, серце її було не на місці. – Господи, невже що
– Я вісімнадцять років жила для вас, – сказала я. – І далі виконуватиму обов’язки дружини та матері. Але ці гроші були мої! – Лише моїми. І я витратила їх на те, що зробить моє життя легшим. І якщо вам це не подобається, це ваші проблеми, а не мої!
Життєві історії 0
– Ти не можеш сама розпоряджатися такими великими грішми! – Вигукнув Андрій. – Чому це? – я аж дихати перестала від обурення! – Ну, тому що… – чоловік
– Борис мою картку взяв, а там усі гроші. Я навіть відпускні не встигла витратити. Витрусив усе з сумки, сказав, що це компенсація за моральну шкоду. А ти ж знаєш його, мені з ним не впоратися. – Ось негідник. Думає, що великий, сильний, і все йому можна
Життєві історії 0
Надія плакала перед дверима, що тільки що зачинилися. Борис пішов вкотре, кинувши ключі прямо в Надію. Жінка ледве встигла відхилитися, але брелок все ж зачепив руку. У двері
-А чи не надто ти мила поспішаєш? У будь-яких відносинах відповідальність за них несуть обидва партнери. А ти, не поставивши запитань, просто хочеш піти, вірніше не піти, а втекти як боягуз?
Життєві історії 0
Віра сиділа за столом майже годину і ніяк не могла зібратися і надіслати повідомлення. Передруковувала знову і знову, але натиснути на кнопку «відправити» сил не вистачало. Вчора їй
– А тепер скажіть мені, Зінаїдо Петрівно, – повернулась я до неї, – скажіть при всіх, чому ви мене обмовили? Що я вам поганого зробила? За що ви так зі мною? Те, що я почула у відповідь, змінило все
Життєві історії 0
Вона поховала чоловіка, вистояла сама, підняла господарство… а потім сусідка відкрила рота. Одна плітка. Усього одна. І ось уже продавчиня дивиться з жалем, фельдшерка тисне руку: «Тримайся». Усі
Думаєш просто так відбутися. Назбирала грошей за рахунок мого сина й квартиру купила. А ось і не вийде! Половина має бути його!
Життєві історії 0
Аліна шукала житло. Після п’яти років шлюбу вона подала на розлучення… Якось, повертаючись із роботи, жінка побачила, як її чоловік виходить від сусідки. Відмовлятися він не став, і
– Варко, ти що? Зовсім береги поплутала? Я взагалі-то твоя рідна тітка, а це мої подруги, – обурилася Наталя
Життєві історії 0
За вікном була вже не темрява, а сірість. Початок четвертої години ранку. Варя сиділа в кріслі, на руках у неї дрімав шестимісячний Антошка. Повіки у Варі були важкі,
– Зарплату ти додому не приносиш! Збирай речі, замки я вже змінив
Життєві історії 0
Надя поверталася додому з роботи й думала про стосунки із чоловіком. Останнім часом вона багато працювала, доводилося брати додаткові зміни. Потрібні були гроші. Її бабуся серйозно захворіла, а
– Я ж думав ти не повернешся. Квартирантка там у тебе. Іти їй нема куди з дитиною. Ти її вже не виганяй, ми тут всі їй допомагаємо
Життєві історії 0
Ігор та Валентина одружилися вже у досить зрілому віці. Їм було по 32. Спершу було навчання, потім кар’єра. Кожен хотів бути незалежним від жодних обставин. Про дітей вони
– Степане, мені не подобається ця сім’я, «яблуко від яблуні недалеко падає». Ця Людка сварлива жінка, зіпсуєш собі життя. Значить і донька така сама… – Мамо, це моя справа, яку собі вибирати дружину, мені з нею жити, – тільки й відповів Степан
Життєві історії 0
Після весілля Надія із Григорієм стали жити не одразу окремо. Молоді жили з батьками чоловіка. Тому Григорій збудував свій будинок, перебралися туди з дружиною та сином. І одразу

You cannot copy content of this page