Ось така історія…
Коли Ліля виходила заміж за Віктора, вона знала, що до неї він уже був одружений і що має чотирирічну доньку. Для тридцятирічної Лілі цей шлюб був першим. У
-Сподіваюся, вона не буде до нас ходити надто часто. Як же він помилявся…
Оксана з Василем купили квартиру. Витратили всі гроші, що їм подарували на весілля, і ті, що самі назбирали за три роки. У квартирі було все, як вони мріяли
І тут я розумію, що Вікторія в прямому сенсі намагається сподобатися Русланові. Як жінка. Одне плече відкрила. Ніжку за ніжку перекинула…
-Оленочко, ми у вас залишимося на ніч. А то нам з Анютою нікуди йти, – ошелешила мене Вікторія. -Взагалі-то, я нічого не сказала Русланові. Він вас не знає.
– Оксана навіть заварити чай не вміє! – Мати Сергія демонстративно вилила вміст кухля в раковину. – Оля робила такий ароматний, із травами! – Зарозуміло повторювала рідня чоловіка, поки він не розплющив їм очі
– Оксана навіть заварити чай не вміє! – Мати Сергія демонстративно вилила вміст кухля в раковину. – Оля робила такий ароматний, із травами! Сергій стиснув кулаки під столом.
– Ти що наробила? – голос Каті в слухавці тремтів від сліз та люті. – Степан пішов! Зібрав речі та пішов! Як ти могла? – А як ти могла відмовити мені у допомозі? Двадцять років дружби, Катя. Двадцять років! – Це різні речі! Я довірила тобі найпотаємніше, а ти…
– Ти що наробила? – голос Каті в слухавці тремтів від сліз та люті. – Степан пішов! Зібрав речі та пішов! Як ти могла? У горлі стояла грудка,
–  Мамо, але ж я не хочу бути юристом! Мені це не подобається! –  Мало, що тобі не подобається! Раз на нашу думку не зважаєш – тоді й квартиру звільни! Не хочеш жити нормально – живи, як хочеш!
– Ну, якщо ти вже зі своїм слюсарем розійшлася, то й повертайся до себе. – Дякую, але ні. Краще жити на вокзалі, ніж у квартирі з таким обтяженням,
Це Васька, мій позашлюбний. Пам’ятаєш, ми з Зіною на рік розходилися? Так я тоді з Валькою і зійшовся. Ось він і народився. І я здуру на себе його записав – зітхнув він. Ніна перебила його: – Ти що це при дитині верзеш. Малий він ще про твоє недолуге життя знати. Вася, ти йди поки в зал і телевізор подивися, поки ми тут з батьком твоїм розберемося
– Ой, синочок, приїхав – зраділа Ніна. Микола м’явся біля порога: – Привіт, мамо. Я, це, не один. Ось – І підштовхнув вперед худенького хлопчика в окулярах і
– Тобі зовсім не цікаво, що відбувається в нашому домі? – жінка щиро дивувалася. А якщо в нашу відсутність хтось забрався в будинок? Так, звичайно, одна ваза не показник … Хоча і стопка книг з журнального столика пропала … І диван трохи пересунутий … – Нічого ж не пропало? Ти можеш собі уявити злодія, який замість того, щоб шукати цінні речі, наводив порядок в домі?
– Чому ваза стоїть тут? – здивовано запитала Лариса у чоловіка. Той знизав плечима. – Напевно, ти перед від’їздом її сюди поставила. – Ні, я не могла це
– Врахуй, я тебе і на поріг не пущу! – Процідила невістка. – Це ж кішка, вона скрізь лізтиме і залишатиме шерсть на одязі! А я не хочу, щоб мій син задихався через тебе. Ми вчора, між іншим, швидку викликали
– Та він ледве дихає! Ти мені трохи дитину не загубила через  свого кота! –  Пробач… Я ж не знала, – Діана винувато опустила погляд. – Адже в
– Потерпи, Світланко! Ось знайду нам гарного татка і одразу тебе заберу! – Мама так переконливо казала, що дівчинка повірила їй і погодилася пожити у дідуся з бабусею. Вона не помітила, як бабуся скептично піджала губи
– Потерпи, Світланко! Ось знайду нам гарного татка і одразу тебе заберу! – Мама так переконливо казала, що дівчинка повірила їй і погодилася пожити у дідуся з бабусею.

You cannot copy content of this page