Життєві історії
Нарешті Аліна та Кирило переїхали в нову квартиру. Скільки їм для цього довелося попрацювати! Продавши однокімнатну, яка належала Кирилу, вони вирішили взяти одразу трикімнатну, щоб раз і назавжди
Павло глянув на свою дружину і скривився. Ну хіба з такою жінкою він колись одружився? Це ж колобочок якийсь. Маленька, кругленька, вся якась рум’яна. Надто гучна. Іде по
У Сашиному під’їзді жила одна малоприємна літня жінка Ангеліна Вікторівна. Висока і худа. Весь будинок від неї страждав, катком могла проїхатися по будь-кому. І я не виняток, і
Поліна та Ігор уже збиралися лягати спати, коли їм зателефонувала Ірина Борисівна. – Так, мамо! Доброго вечора. Щось трапилося? Ми взагалі вже спати зібралися. – Ні, синку, все
– Ілля, твоя мама мені сьогодні вдень телефонувала, з’ясовувала наші плани на літо, – сказала Валерія чоловікові. – А що це її раптом зацікавило? – здивувався той, –
– Дай йому в пику, і відчепиться! – Сказав дідусь, Петро Іванович, стиснувши кулаки. Шестирічний Олег слухав із відкритим ротом, а Олена відчувала, як остовпіла . У дитсадку
– Мамо, ну не можна ось так, – роздратовано сказав Ілля, відчинивши двері й побачивши на порозі матір із пакетами. Інна завмерла у передпокої, притримуючи Мишка, який тягнувся
– Ірочці треба допомогти, – заявила мама. – І нічого ображатись, все справедливо… – Так, – сказала Юля самій собі. Сперечатися з матір’ю було марно. Щось доводити –
Олена повернулася додому з легкою, майже дитячою усмішкою. У руках вона тримала об’ємний паперовий пакет із логотипом дорогого магазину. Усередині, дбайливо загорнута в тонкий папір, лежала та сама
Тетяна займалася пранням, як раптом задзвонив телефон. Вона взяла слухавку. Це була її подруга Люба. -Таня, привіт! Ти зайнята? – запитала вона. -Привіт, Люба. Та от прання тут