—Кажуть люди, нагуляла ти дитинку. Он від Льошки. Недаремно в тебе і роман із ним був. Зізнавайся давай!
Ситуація була просто абсурдною. Ніна тримала в руках папірець з аналізами і нічого не могла зрозуміти. —Дівчино, вибачте… Що означає нуль відсотків? – звернулася Ніна до миловидної дівчини
– Марино, та які зв’язки? Я її пробивав, вона без роду – сирота. Подруг і друзів немає, а ті, що були давно закінчилися. – А це ти круто придумав із квартирою! Я так сміялася, коли почула. – Мені треба було підстрахуватися, якщо в неї не буде житла, ні хто не присудить їй дитину, та й якщо чесно нам зайві гроші зараз не завадять
– Настюша, мене як не стане, ти мене поховай поруч з дідом, а як справиш сороковини, то продавай будик і в місто переїжджай. Не треба тобі такій молодій
– Я тобі, Борю, не Машка! Я терпіти тебе більше не буду! На моїй шиї сидіти не вийде! Так що давай, синку, дрібнички збирай і слідом за дружиною!
Ох, і злий був сьогодні Борис! Язик свербів висловити дружині все, що накипіло. Але вона, хитра лисиця, щойно відчула недобре в його голосі, відразу скинула дзвінок. Зате мужикам
— Знову він тут… — зітхнула Галина Петрівна, пригальмовуючи крок біля лави в парку. — Бідолашний ти мій, що ж ти все виглядаєш тут? Пес, наче почувши її голос, поволі повернув голову. В його очах, глибоких і карих, застигла така безвихідь, що жінці стало важко дихати від болю
— Знову він тут… — зітхнула Галина Петрівна, пригальмовуючи крок біля лави в парку. — Бідолашний ти мій, що ж ти все виглядаєш тут? Пес, наче почувши її
– Ну, ви й ділові, синку! Тобто, у своє свято я маю сидіти з онуком, бо у вас плани на вечір? Ні! Діти, звичайно, –  квіти життя, але ти міг би привезти матері хоч шоколадку на жіноче свято! – З образою в голосі заявила Валентина
– Ну, ви й ділові, синку! Тобто, у своє свято я маю сидіти з онуком, бо у вас плани на вечір? Ні! Діти, звичайно, –  квіти життя, але
Минуле більше не мучило. Він прийняв його. Простив себе за кошеня з дитинства. І дякував життю за те, що подарував другий шанс – виправити старий біль через нове кохання
Злива була настільки сильною, що, здавалося, небо вирішило вилити все відразу. Олег з досадою натягнув каптур і вийшов із затишного супермаркету прямо в сиру осінь. В обох руках
Коли Лариса запитала чоловіка, які в нього «справи» у місті, той не приховував. Так, у нього з Мариною стосунки. Чому так склалося? Тому що вона жінка – феєрверк, свято, ураган! Між ними все іскриться, вони можуть посваритися і помиритися кілька разів за вечір, таке напруження пристрастей йому й не снилося. Таку жінку він шукав усе життя, між ними літають флюїди та посуд! Вона – чистий вогонь, а Лариса – стояча вода!
Коли Петро познайомився з Ларисою, ніякої іскри між ними не пробігло, не спалахнули в обох взаємні почуття і пізніше побачивши один одного, не відчували душевного трепету. Просто одного
-Мамо, я ж на нього дивитися не зможу тепер, – плакала Наталка. -А ти й не дивись! Чоловік не для того щоб на нього милуватися. А для стабільності. Він гроші приносить додому? Приносить! От і все! Багато жінок так живуть і нічого
Наталя була заміжня двадцять років. Вперше Михайло їй зрадив через чотири роки після весілля. А може, і не вперше? Просто вона тоді вперше дізналася… Ох, як вона тоді
-Поки мама жива була, ти й носа сюди не показував. І на поминки копійки дав. Ми за тебе гірше живемо і останнє віддали. Правда, Світлана? Та кивнула. -Та чорт з ним, Ань, нехай забирає. Там уже ділити нема чого, машина стільки років у гаражі простояла. Я, наприклад, на будинок претендую. У мене дітей четверо, нам у нашій хатинці тісно
– Отже так! – стукнув по столу Михайло. – Мені машина та гараж. Вважаю, що я заслужив такий подарунок від нашої матері. Ганна його сестра, пробурчала: – Поки
Правда дійсно звільняє! Але якою ціною?
– Тамаро Петрівно, а ви випадково не знаєте, де ваша невістка? – голос колеги пролунав якось невпевнено, і Тамара одразу насторожилася. Корпоратив на честь п’ятнадцятиріччя компанії був у

You cannot copy content of this page