Хтось витягував її картоплю, обтрушуючи, і зібрав найбільшу… Таня завмерла. Серце забилося. Вона пройшла далі й побачила, що й капусти бракує найбільших качанів. Практично половини врожаю капусти не було…
Тетяна Андріївна раділа своїй покупці. Та що покупка, це була її мрія – придбати будинок у селі після виходу на пенсію. До цієї події жінка готувалася ґрунтовно, і
— Виховуйте краще свою дитину, щоб не червоніти потім за неї. Мені Марина все розповіла, чим ця дитина тут займається! А ти, мамо, ти чому мовчиш? Ну не справляєшся ти з нею, то віддай її батькові, нехай Сашко сам виховує свою ледацюгу. Тобі навіщо така ганьба на старості років, щоб люди в очі тикали?
— Ну здрастуй, сестричко моя дорога! Спасибі тобі за шоколадку, напевно смачна дуже була, тільки й пробувати її не стала, тобі назад передала. І каблучка теж підійшла, тільки
– Ех, хороша ж ти Настю. Дай Боже тобі щастя! Дай Боже, тобі чоловіка гарного! – Не в чоловіках щастя. – Обманув хто? – Чоловік…
Настя була забезпеченою дівчиною, до її тридцяти років у неї була простора квартира, яку їй подарували батьки й машина, на яку вона накопичила сама. Здавалося, живи та радій,
Моя тобі порада – ти гроші, які на квитки в кіно приготував, витрачати сьогодні на квіти для своєї мами.
– Марія, завтра у тебе відбудеться знайомство з моєю мамою, – раптом сказав Микола своїй дівчині дорогою до кінотеатру. – Що? – Марія здивовано подивилася на нього. –
-Надю, невже це і є твоє щастя? Поїхали назад у село – хіба ж це життя?
Надя і Марина були рідними сестрами і повною протилежністю одна одної. Надя була висока, з яскравими очима, рвучка й різка. Вона з дитинства говорила про те, що не
– Синку, що ж ти мені не передзвонив на пропущені… Може мені було погано… – Ну Лєра ж сказала, що ти з приводу картоплі дзвонила. У мене на вихідні були інші плани, мамо…
– Ой, Юрко! Ви куди це такі гарні? – спитала Антоніна Юріївна, зустрівши на вулиці сина з невісткою. – Та ми ось у кіно вирішили вибратися. Потім може
Історія повернення Ганни через шість років після вигнання
Історія повернення Ганни через шість років після вигнання Він був цілеспрямованим підприємцем, що горить ідеями та планами на майбутнє. Вона — скромною вчителькою музики з м’якою вдачею і
– Мамо, а мені можна собаку? – Сашко, собака – це не іграшка. Адже з нею не тільки грати треба, а й гуляти, годувати, виховувати. – Я буду. – Ти не зможеш поки що, бо сам ще маленький. Ось підростеш, тоді буде видно. – Я, може, ніколи не підросту!
– Мамо, а мені можна собаку? – Сашко дивився у вікно. Ліда підійшла, зупинилася за спиною сина. Подвір’ям носилося смішне цуценя. Його господиня стояла поряд, помахуючи повідком. –
– Якби не ти, у мене давно була б родина! Повноцінна, із чоловіком, з кількома дітьми! А що я бачила? Нескінченні робочі зміни та самотність! Невже ти не можеш хоч трохи потерпіти заради мене? Я терпіла набагато довше! – Видала мати
– У мене для тебе дві новини. Я в положенні. А ось тобі треба позбавитися дитини, — мама говорила так спокійно, ніби диктувала рецепт. Наталка мало не випустила
– Прийшла нарешті! Блудлива! – Накинувся на неї Євген, – Де тебе носило? Коханця завела? -Вимітайся звідси! – Скипіла Ольга. – І щоб духу твого тут не було!
– Дівчата наша Ольга Василівна на орендованій квартирі живе. -Ось це новина! -А що?! Начальницею стала та розлучилася зі своїм. Навіщо він їй такий безперспективний потрібен? Ольгу підвищили.

You cannot copy content of this page